DOI: https://doi.org/10.31865/2414-9292.12.2020.206754

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ МЕДИЧНОГО ПРАВОЗНАВСТВА

Ірина Хміль

Анотація


У статті проаналізовано теоретичні положення підготовки майбутніх лікарів; розкрито поняття: «предметна компетентність», «інтерактивні форми і методи навчання». Окреслено поняття «предметна правова компетентність» як сукупність набутих майбутнім лікарем знань із медичного правознавства, умінь екстраполювати їх у практичну діяльність, здатності розв’язувати пізнавальні завдання правового змісту в навчальному процесі та життєвих ситуаціях. У структурі предметних компетентностей визначено проєктувальні, організаційні, технологічні, інформаційно-комунікативні, аналітичні вміння майбутніх лікарів. Зазначено, що важливою умовою для формування правових переконань майбутніх лікарів є надання їм можливостей посильно свідомо брати участь у практичній правовій діяльності. Розкрито напрями активізації пізнавальної діяльності студентів. Охарактеризовано форми і методи інтерактивного навчання в контексті формування предметної правової компетентності (лекції, ділові та рольові ігри, аналіз правових казусів, кейс-метод, диспут, дебати).

Ключові слова


майбутні лікарі; предметна компетентність; медичне правознавство; змістова структура; інтерактивні форми; методи навчання; лекція; аналіз правових казусів; кейс-метод.

Повний текст:

PDF

Посилання


Богоявленська, Д. Б. (1983). Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону, Российская федерация: Изд-во Ростовского ун-та.

Боришевський, М. Й. (1998). Національні цінності у структурі громадянської свідомості та самосвідомості. Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості. (С. 11-14). Дрогобич, Україна: Відродження.

Вербицкий, А. А. (1991). Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. Москва, Российская федерация: Высшая школа.

Виленский, М. Я., Образцов, П. И., Уман, А. И. (2002). Технологии профессионально-ориентированного обучения в высшей школе: учебное пособие. Москва, Российская федерация: Педагогическое общество России.

Герасимчук, М. Р. (2014). Роль дидактичних ігор у процесі вивчення патологічної фізіології. Медична освіта, 4, 30–33.

Довмантович, Н. Г. (2018). Модель педагогічної технології формування самоосвітньої компетентності та педагогічних умов її реалізації: результати досліджень. Теорія і методика виховання, 10, 12–15.

Маркова, В. А. (1993). Психология труда учителя. Москва, Российская федерация: Педагогика.

Махмутов, М. И. (1983). Методы проблемно-развивающего обучения: метод рекомендации. Москва, Российская федерация: Научно-исследовательский институт проф.-техн. педагогики.

Полат, Е. С. (1999). Новые педагогические и информационные технологии в образовании. Москва, Российская федерация: Логос.

Тернопільська, В. І. (2012). Структура професійної компетентності майбутнього фахівця. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного ун-ту. Серія: Педагогіка, 9, 208–213.

Тернопольская, В.И., Бакулина, О. С. (2018). Особенности формирования профессиональной компетентности будущих специалистов по налогообложению и таможенному делу. International scientific journal “Progress”, 1-2, 94–97.

Тернопільська, В. І. (2012). Сучасні тенденції мотивації навчально-професійної діяльності студентів. Вісник Національного університету оборони України, 5(30), 141–144.

Тернопільська, В. І., Коломієць, Т. В., Піонтківська, І. О. (2014). Довідник з виховної роботи зі студентами. Тернопіль, Україна: Вид-во «Богдан».

Хміль, І. Ю. (2020). Змістова структура предметної компетентності майбутніх лікарів. Імідж сучасного педагога, 1(190), 45–48.

Chun, D. (1994). Using computer networking to facilitate the acquisition of interactive competence. Oxford, the UK: System.

Ternopilska, V. I., Andruschenko, I. S. (2015). Features of Formation of Future RadioElectronic Specialists’ Technical Competence. Intellectual Archive, 4(6), 114–119.