DOI: https://doi.org/10.31865/2414-9292.10.2019.182198

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ В ІНСТИТУТАХ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Oksana Stupak

Анотація


У статті представлений теоретичний аналіз та виокремлено концептуальні підходи до поняття «соціальна активність» із позицій: особистісної змістовності, способу діяльності, орієнтації на середовище. Виділено власне розуміння соціальної активності як інтегрованої особистісної діяльності людини щодо ініціювання та реалізації суспільно-корисної функції в соціальному середовищі з урахуванням вимог суспільства та особистісних ціннісних орієнтацій. Охарактеризовано поняття: «діяльність», «соціальне середовище», а також «соціальність» загалом. Виділено сфери актуалізації соціальної активності молоді в інститутах громадянського суспільства: проектна діяльність, громадсько-політична діяльність, волонтерська та благодійна діяльність, освітньо-наукова діяльність, молодіжна політика. Представлено характеристику кожної сфери із зазначенням форм, методів і роботи з молоддю.

Ключові слова


діяльність; молодь; соціальна активність; соціальність; соціальне середовище.

Повний текст:

PDF

Посилання


Безпалько, О. (2006). Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи. Київ, Україна: Наук. світ.

Закон про освіту. Взято з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.

Звєрєва, І., Безпалько, О. та ін. (2004). Соціальна робота в Україні. Київ, Україна: Центр навчальної літератури.

Иваненков, С. (2003). Проблемы социализации современной молодежи. СПб, Российская Федерация: Буква.

Клімкіна, Н. (2009). Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей у навчально-виховному процесі основної школи. (Дисертація канд. пед. наук). Київ, Україна: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.

Кобышева, Л. (2013). Влияние социальной активности на нравственное самоопределение студентов. Интернет-журнал «Науковедение», 4, 33–38.

Лохвицька, Л. (2017). Тлумачний словник-мінімум із соціальної педагогіки та соціальної роботи. Київ, Україна: Мандрівець.

Лях, Т. (2009). Соціально-педагогічна діяльність студентських волонтерських груп. (Дисертація доктора пед. наук). Київ, Україна: Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

Павленок, П. (2001). Краткий словарь по социологии. Москва, Российская Федерация: ИНФРА.

Рижанова, А. (2015). Розвиток соціальної суб’єктності та принцип субсидіарності соціально-педагогічної діяльності. Педагогіка та психологія, 5(48), 130–141.

Таран, В., Зотов, В., Рєзанова, Н. (2009). Соціальна філософія. Київ, Україна: Центр учбової літератури.

Харченко, С. (2012). Значення категорії «соціальність» у пошуках методологічної основи розвитку сучасної соціально-педагогічної науки. Соціальна педагогіка: теорія та практика, 3, 4–13.

Чолій, С. (2010). Мотиваційно–ціннісний аспект соціальної активності молоді. Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Проблеми сучасної психології, 10, 808–822.

Шалабаєва, О. (2011). Социальная активность старшеклассников в психолого-педагогической науке. Вестник ЧГПУ. Педагогика и психология, 9, 235–241.

Ямкова, К. (2011). Визначення сутності та змісту соціальної активності в науковій думці. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія педагогіка, 5, 357–365.