МОДА СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ ЯК СИНТЕЗ ЦІННОСТЕЙ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ТВОРЧОСТІ ДЛЯ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТІ

Автор(и)

  • Олена Лихолат

DOI:

https://doi.org/10.31865/2414-9292.9.2019.174548

Ключові слова:

професійна освіта, культура, культурні цінності, мода, індустрія моди, кутюр’є, одяг, костюм, творчість.

Анотація

Стаття висвітлює теоретичні аспекти вивчення зв’язку культури і професійної освіти як фактора інкультурації особистості майбутнього педагога професійної освіти. Окрему увагу в статті звернено на основні аспекти культурологічного підходу організації професійної освіти: аксіологічний, технологічний і особистісно-творчий. Авторкою виокремлено і проаналізовано моду як ціннісний прояв цивілізаційного досягнення людства, синтез культурних цінностей, змістовно-смислову основу професії та фахового навчання. Проаналізовано одяг як феномен культури, художню форму, основу творчості, розкриті його ціннісні ознаки і властивості. Окремий напрям дослідження складають систематизовані відомості про силуетні лінії, композиційні рішення, конструктивно-декоративні особливості костюмів Крістобаля Баленсіаги і Крістіана Діора як носіїв культурних цінностей і змістовно-смислової основи практики професійної освіти.

Посилання

Барт, Р. (2003). Система Моды. Статьи по семиотике культуры. (Пер. с фр.). Москва, Россия: Издательство им. Сабашниковых.

Володин, В. А. (Ред). (2001). Современная энциклопедия Аванта+. Мода и стиль. Москва, Россия: Аванта+.

Герчанівська, П. Е. (2015). Культурологія: термінологічний словник. Київ, Україна: Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтв.

Гофман, А. (2014). Мода и люди: новая теория моды и модного поведения. (3-е изд.). Санкт-Петербург, Россия: Питер.

Ермилова, Д. Ю. (2003). История домов моды: Учеб. Пособие для высш. учебн. заведений. Москва. Россия: Издательский центр «Академия».

Зелинг, Ш. (2000). Мода. Век модельеров. (Mode. Das Jahrhundert der Designer. 1900-1999). Kёльн: KONEMANN.

Кісіль, М. В. (2010). Концепції формоутворення костюму в західноєвропейському дизайні ХХ століття: витоки, розвиток, тенденції. (Дис. канд. мистецтвознавства). Харків, Україна: Харківська державна академія дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України.

Кисельова, К. О. (2015). Формоутворення жіночого костюма 50-х років ХХ століття. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, 210(1), 101–108.

Музальов, О. О. (2012). Культурологія: навчальний посібник для учнів, студентів і викладачів. Львів, Україна.

Нерсесов, Я. (2002). Путешествие в мир: Мода. Москва, Россия: ОЛМА-ПРЕСС Гранд.

Petrenko, V. V. (2018). Fashion as a form of self-affectation of the subject the access code to personal identity in the postclassical project of the subject’s philosophy. Tomsk state university journal, 432, 41–50. DOI: 10.17223/15617793/432/5.

Radclyffe-Thomas, N. (2018). Designing a sustainable future through fashion education. Clothing cultures, 5(1), 183–188. DOI: 10.1386/cc.5.1.183_1.

Свендсен, Л. (2007). Философия моды. (Пер. с норв.). Москва, Россия: Прогресс-Традиция.

Скуратовская, М. (2013). 100 великих творцов моды. Москва, Россия: Вече.

Фогг, М. (2015). Мода. Всемирная история. (Пер. с англ.). Москва, Россия: ООО «Магма».

Холландер, Э. (2015). Взгляд сквозь одежду. (Пер. с англ.). Москва, Россия: Новое литературное обозрение.

Steele, V. (2004). Encyclopedia of Clothing and Fashion. (V.1). Thomson Gale, a part of the Thomson Corporation.

Шинкарук, В. (Ред.). (2002). Філософський енциклопедичний словник. НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. Київ: Абрис.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-07-01

Як цитувати

Лихолат, О. (2019). МОДА СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ ЯК СИНТЕЗ ЦІННОСТЕЙ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ТВОРЧОСТІ ДЛЯ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТІ. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, (9), 151–167. https://doi.org/10.31865/2414-9292.9.2019.174548

Номер

№ 9 (2019)

Розділ

Статті

Ліцензія

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).