ВПРОВАДЖЕННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ШІ У ВИЩУ ШКОЛУ: АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ІНОЗЕМНОГО ДОСВІДУ

Анотація

Стаття висвітлює одну із актуальних проблем сучасної освіти  використання штучного інтелекту у вищій школі як важливого ресурсу для забезпечення стабільності освітнього процесу, підтримки науковців і здобувачів освіти, які працюють у змішаних і дистанційних форматах. Метою статті є узагальнення напрямів, переваг та викликів впровадження інструментів ШІ в освітню діяльність вищої школи на основі аналізу українських та іноземних публікацій 2025 року. Контент-аналіз наукових текстів, порівняння, синтез, узагальнення та інтерпретація результатів аналізу наукових джерел дозволили отримати цілісне досліджуваного питання, сформувати цілісне й системне уявлення про нього, виявити нові закономірності та взаємозв’язки між окремими частинами. Огляд наукових розвідок вітчизняних та іноземних вчених щодо можливостей впровадження ШІ у вищу освіту, відношення до цього з боку викладачів та здобувачів освіти, переваги й перспективи, недоліки, що потребують аналізу й усунення, привели до певних узагальнень. Серед них: інтеграція генеративного штучного інтелекту (GenAI) у вищу освіту має вирішальне значення для підготовки майбутнього покоління студентів, вона має привести до прогресу в галузі сталого розвитку, покращення освітніх практик (персоналізоване навчання, автоматизоване оцінювання та професійний розвиток викладачів, оптимізація використання ресурсів та ефективне використання енергії, підтримка інклюзивної та доступної освіти); більшість викладачів ЗВО розуміють потенціал використання ШІ для підтримки професійної діяльності; нагальними питаннями є впровадження етичних та політико-нормативних рамок використання ШІ, загальних правил відповідального використання штучного інтелекту в освіті й науці, забезпечення дотриманням академічної доброчесності й стандартів якості освіти. Серед ключових напрямів впровадження ШІ в освітній процес вищої школи виокремлено наступні: формування у студентів цифрової та ШІ-грамотності; розроблення інноваційних моделей індивідуалізації навчання; виконання рутинних професійних завдань (написання промптів, розробка тестів, завдань для формувального та підсумкового оцінювання, генерування ідей, створення графічних матеріалів тощо) та наукова діяльність; створення персоналізованих навчальних траєкторій, коригування навчального контенту, адаптування навчання до конкретних потреб кожного здобувача освіти.