ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ГАЛУЗІ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2414-9292.24.2025.348398Ключові слова:
технологічна освітня галузь, виховний потенціал, трудова підготовка, всебічний розвиток особистості, національно-патріотичне виховання, національна самосвідомість, україноцентризмАнотація
Питання виховного потенціалу технологічної галузі та формування національної самосвідомості учасників освітнього процесу посідають вагоме місце в становленні «україноцентричної» парадигми сьогодення. Увага до окреслених питань актуалізується і тим, що виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, національних та культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, любові до рідного краю та формування компетентностей, необхідних для соціалізації та громадянської активності, визначено в Державному стандарті метою сучасної освіти.
У статті розглянуто перебіг педагогічної думки різних історичних епох щодо виховного потенціалу трудової підготовки, яка нині здійснюється в межах технологічної освітньої галузі. Висвітлено, що її виховні можливості обґрунтовувалися як важливий аспект всебічного розвитку особистості та вагомий засіб соціалізації. Акцентовано на тому, що вивчення специфіки національної культури та самобутності, яке сприятиме формуванню моральних, ідейно-духовних цінностей та національної самосвідомості учасників освітнього процесу, стало характерною рисою української освіти та технологічної галузі лише після здобуття Незалежності. Розглянуто питання сучасного змістового наповнення технологічної галузі, перелічено технології, які пропонуються авторами модульних навчальних програм, наведено можливі об’єкти проєктування, що забезпечуватимуть ознайомлення з духовним і культурним надбанням українського народу.
Ураховуючи твердження про те, що пізнання національного компонента суспільства відбувається через дію в ньому, у статті наголошено на доцільності планування освітнього процесу відповідно до державних свят, пам’ятних дат та національних традицій. Наведені приклади реалізації такого підходу.
У висновках зазначено, що відмінність підходів, пов’язаних із формуванням національної самосвідомості під час уроків технологій, зумовлена особливостями проєктно-технологічної діяльності, що передбачає як ознайомлення з духовним і культурним надбанням українського народу, так і набуття конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які пов’язані з народною культурою українців, та сприятимуть поширенню «нового українського стилю» у світі. Поряд із цим подальшому поширенню україноцентричної парадигми та ефективності реалізації окреслених освітньо-виховних завдань може сприяти визначення організаційно-педагогічних умов формування національної самосвідомості на уроках технологій та оптимізація регіональних і загальнодержавних проєктів, необхідних у сучасних умовах.
Посилання
Борисов, В. В. (2006). Теоретико-методологічні засади формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді [Автореф. д-ра пед. наук, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка]. Репозитарій Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Державний стандарт базової середньої освіти. (2020). https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannya-derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898.
Кітова, О. А. (2011). Організація продуктивної праці старшокласників загальноосвітніх шкіл Донецького промислового регіону (друга половина XX століття) : [Дис. канд. пед. наук, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка]. Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України (2022). https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0527729-22#Text
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).