ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СФЕРІ ПИСЕМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2414-9292.23.2025.334912Ключові слова:
здобувачі вищої освіти, комунікативна компетентність, дискурс, дискурсивна компетентність, лінгводидактика, принципи, усне та писемне спілкування, філологічні факультетиАнотація
Згідно з державною політикою та державними документами України в галузі освіти, пріоритетним напрямком мовної освіти є формування мовної особистості, здатної вільно орієнтуватися в різних комунікативних ситуаціях та успішно вирішувати комунікативні завдання. Однією з найважливіших якостей мовної особистості, якою вона опановує як у процесі природного спілкування, так і спеціально організованого навчання, є комунікативна компетентність. Згідно з дискурсознавством, для розвитку комунікативних здібностей та навичок недостатньо працювати лише з мовною тканиною тексту; найсприятливіші умови для вирішення низки проблем лінгводидактики, зокрема формування мовної особистості, притаманні вмінню вивчати та аналізувати текст у позамовному контексті. Суперечності, що виникли між відсутністю спеціальних досліджень з порушеної проблеми, теоретичною та методичною нерозробленістю теми в лінгводидактиці вищої школи, та водночас необхідністю забезпечення належного рівня дискурсивної компетентності майбутніх викладачів філології, визначили актуальність статті. Аналіз публікацій ще раз довів необхідність вивчення всебічної теоретичної і практичної площини в галузі писемного спілкування. Як показує практика, найбільші труднощі здобувачі відчувають у процесі текстотворення та сприйняття тексту в галузі писемного спілкування.
Мета розвідки полягала в теоретичному обґрунтуванні принципів формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів, визначенні педагогічних умов її реалізації. Результати наукової роботи розкрили низку серйозних завдань. Науково з’ясовано та обґрунтовано сутність і структуру дискурсивної компетентності здобувачів філологічних факультетів, визначено критерії, показники та охарактеризовано рівні сформованості дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів, визначено психолого-педагогічні умови ефективного формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів.
Дискурсивна компетентність, яка є одним із найважливіших компонентів комунікативної компетентності, розглядається як здатність мовної особистості будувати та сприймати цілісні дискурси різних типів (усних та письмових) відповідно до комунікативного наміру в межах конкретної комунікативної ситуації, враховуючи специфіку їх семантико-прагматичної та граматичної організації на макро- та мікрорівнях та взаємозв’язок між екстралінгвістичними та лінгвістичними компонентами. Характерні риси писемного дискурсу визначають специфіку формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування, зокрема, необхідність врахування особливостей функціонування екстралінгвістичного контексту, граматичних категорій, прагматичних факторів створення писемного дискурсу, своєрідного набору жанрів та норм їх побудови. Використання дискурсу в навчальному процесі підготовки майбутніх філологів створює сприятливі умови для ознайомлення їх із прикладами мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, що реалізується в контексті ситуації, формування навичок співвідносити мовні засоби з конкретними ситуаціями, умовами та завданнями спілкування.
Посилання
Бацевич, Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Київ: Академія.
Богуш, А. М. (2001). Лінгводидактика в сучасних закладах освіти. Одеса: ПНЦ АПН України.
Богуш, А. М. (2008). Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі: монографія. Київ: Вид. Дім «Слово».
Горіна, Ж. Д. (2007). Дискурсивний компонент комунікативної компетенції майбутніх словесників. Наука і освіта, № 3, 125–128.
Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. (2003). Наук. ред. укр. видання С. Ю. Ніколаєва. Київ: Ленвіт.
Зacєкіна, Л. B., 3acєкін, C. B. (2008). Психолінгвістична діагностика. Луцьк: PBB «Вежа», Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки.
Златів, Л. (2004). Формування комунікативних умінь і навичок у студентів філологічних факультетів. Українська мова і література в школі, № 4, 57–59.
Златів, Л. М. (2000). Формування у студентів філологічного факультету умінь сприймати і відтворювати зміст науково-навчального тексту. Дис. …канд. пед. наук: 13.00.02. Тернопіль.
Лещенко, Г. (2003). Комунікативна україномовна компетенція школярів у контексті сучасної мовної освіти. Українська мова і література в школі, № 7, 2–5.
Ковалик, І. І., Мацько, Л. І., Плющ, М. Я. (1984). Методика лінгвістичного аналізу тексту: Навч. посіб. для інститутів. Київ: Вища школа.
Кусько, К. Я. (2001). Проблеми дискурсної лінгвістики. Іноземна філологія, № 112, 158–164.
Кусько, К. Я. (2001). Текстолінгвістика, текст і дискурс: актуальні та віртуальні тенденції розвитку. Вісник Черкаського університету, Вип. 24, 60–66.
Кухарчук, І. О. (2006). Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксису у мовній освіті вчителів української мови і літератури: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.02. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгомангова. Київ.
Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика (2013). підручник для студ. лінгв. ун-тів і фак. ін. мов вищ. навч. закладів. О. Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька та ін.; під загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт.
Паламар, Л. М., Кацавець Г. М. (1995). Мова ділових паперів: Практ. посібник. Київ: Либідь.
Селіванова, О. О. (1999). Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). Київ: Фітосоціоцентр.
Сучасні технології навчання іноземних мов і культур у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах (2015). колективна монографія. Під загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт.
Федоренко, Ю. (2002). Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування. Рідна школа, № 1, 63–65.
Холод, О. М. (2008). Нооцентризм як нова методологія психолінгвістики. Матеріали I міжнародного симпозіуму «Світ лінгвістики», 15–16 квітня 2008 року. Кривий Ріг: Міжнародний дослідний центр «Людина: мова, культура, пізнання», с. 20–31.
Холод, О. М. (2014). Методологія досліджень соціальних комунікацій. Львів: ПАІС.
Chomsky, N. (1968). Language and mind. New York, Harcourt.
Chomsky, N. (1985). Aspects of the Theory of Syntax. Massachusetts Institute of Technology. 14th printing. Cambridge, Massachusetts, 66 p. URL: http://www.colinphillips.net/wp-content/uploads/2015/09/chomsky1965-ch1.pdf
Dijk, T. A. van (1981). Studies in the pragmatics of discourse. The Hague: Mouton.
Harris, Z. S. (1952). Discourse analysis. Language, Vol. 28. № 17, 1–30.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).