ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СФЕРІ ПИСЕМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ

Автор(и)

  • Вікторія Слабоуз
  • Наталія Нікітіна
  • Дарина Казьміна

DOI:

https://doi.org/10.31865/2414-9292.23.2025.334912

Ключові слова:

здобувачі вищої освіти, комунікативна компетентність, дискурс, дискурсивна компетентність, лінгводидактика, принципи, усне та писемне спілкування, філологічні факультети

Анотація

Згідно з державною політикою та державними документами України в галузі освіти, пріоритетним напрямком мовної освіти є формування мовної особистості, здатної вільно орієнтуватися в різних комунікативних ситуаціях та успішно вирішувати комунікативні завдання. Однією з найважливіших якостей мовної особистості, якою вона опановує як у процесі природного спілкування, так і спеціально організованого навчання, є комунікативна компетентність. Згідно з дискурсознавством, для розвитку комунікативних здібностей та навичок недостатньо працювати лише з мовною тканиною тексту; найсприятливіші умови для вирішення низки проблем лінгводидактики, зокрема формування мовної особистості, притаманні вмінню вивчати та аналізувати текст у позамовному контексті. Суперечності, що виникли між відсутністю спеціальних досліджень з порушеної проблеми, теоретичною та методичною нерозробленістю теми в лінгводидактиці вищої школи, та водночас необхідністю забезпечення належного рівня дискурсивної компетентності майбутніх викладачів філології, визначили актуальність статті. Аналіз публікацій ще раз довів необхідність вивчення всебічної теоретичної і практичної площини в галузі писемного спілкування. Як показує практика, найбільші труднощі здобувачі відчувають у процесі текстотворення та сприйняття тексту в галузі писемного спілкування.

Мета розвідки полягала в теоретичному обґрунтуванні принципів формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів, визначенні педагогічних умов її реалізації. Результати наукової роботи розкрили низку серйозних завдань. Науково з’ясовано та обґрунтовано сутність і структуру дискурсивної компетентності здобувачів філологічних факультетів, визначено критерії, показники та охарактеризовано рівні сформованості дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів, визначено психолого-педагогічні умови ефективного формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів.

Дискурсивна компетентність, яка є одним із найважливіших компонентів комунікативної компетентності, розглядається як здатність мовної особистості будувати та сприймати цілісні дискурси різних типів (усних та письмових) відповідно до комунікативного наміру в межах конкретної комунікативної ситуації, враховуючи специфіку їх семантико-прагматичної та граматичної організації на макро- та мікрорівнях та взаємозв’язок між екстралінгвістичними та лінгвістичними компонентами. Характерні риси писемного дискурсу визначають специфіку формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування, зокрема, необхідність врахування особливостей функціонування екстралінгвістичного контексту, граматичних категорій, прагматичних факторів створення писемного дискурсу, своєрідного набору жанрів та норм їх побудови. Використання дискурсу в навчальному процесі підготовки майбутніх філологів створює сприятливі умови для ознайомлення їх із прикладами мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, що реалізується в контексті ситуації, формування навичок співвідносити мовні засоби з конкретними ситуаціями, умовами та завданнями спілкування.

Посилання

Бацевич, Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Київ: Академія.

Богуш, А. М. (2001). Лінгводидактика в сучасних закладах освіти. Одеса: ПНЦ АПН України.

Богуш, А. М. (2008). Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі: монографія. Київ: Вид. Дім «Слово».

Горіна, Ж. Д. (2007). Дискурсивний компонент комунікативної компетенції майбутніх словесників. Наука і освіта, № 3, 125–128.

Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. (2003). Наук. ред. укр. видання С. Ю. Ніколаєва. Київ: Ленвіт.

Зacєкіна, Л. B., 3acєкін, C. B. (2008). Психолінгвістична діагностика. Луцьк: PBB «Вежа», Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки.

Златів, Л. (2004). Формування комунікативних умінь і навичок у студентів філологічних факультетів. Українська мова і література в школі, № 4, 57–59.

Златів, Л. М. (2000). Формування у студентів філологічного факультету умінь сприймати і відтворювати зміст науково-навчального тексту. Дис. …канд. пед. наук: 13.00.02. Тернопіль.

Лещенко, Г. (2003). Комунікативна україномовна компетенція школярів у контексті сучасної мовної освіти. Українська мова і література в школі, № 7, 2–5.

Ковалик, І. І., Мацько, Л. І., Плющ, М. Я. (1984). Методика лінгвістичного аналізу тексту: Навч. посіб. для інститутів. Київ: Вища школа.

Кусько, К. Я. (2001). Проблеми дискурсної лінгвістики. Іноземна філологія, № 112, 158–164.

Кусько, К. Я. (2001). Текстолінгвістика, текст і дискурс: актуальні та віртуальні тенденції розвитку. Вісник Черкаського університету, Вип. 24, 60–66.

Кухарчук, І. О. (2006). Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксису у мовній освіті вчителів української мови і літератури: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.02. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгомангова. Київ.

Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика (2013). підручник для студ. лінгв. ун-тів і фак. ін. мов вищ. навч. закладів. О. Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька та ін.; під загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт.

Паламар, Л. М., Кацавець Г. М. (1995). Мова ділових паперів: Практ. посібник. Київ: Либідь.

Селіванова, О. О. (1999). Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). Київ: Фітосоціоцентр.

Сучасні технології навчання іноземних мов і культур у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах (2015). колективна монографія. Під загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт.

Федоренко, Ю. (2002). Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування. Рідна школа, № 1, 63–65.

Холод, О. М. (2008). Нооцентризм як нова методологія психолінгвістики. Матеріали I міжнародного симпозіуму «Світ лінгвістики», 15–16 квітня 2008 року. Кривий Ріг: Міжнародний дослідний центр «Людина: мова, культура, пізнання», с. 20–31.

Холод, О. М. (2014). Методологія досліджень соціальних комунікацій. Львів: ПАІС.

Chomsky, N. (1968). Language and mind. New York, Harcourt.

Chomsky, N. (1985). Aspects of the Theory of Syntax. Massachusetts Institute of Technology. 14th printing. Cambridge, Massachusetts, 66 p. URL: http://www.colinphillips.net/wp-content/uploads/2015/09/chomsky1965-ch1.pdf

Dijk, T. A. van (1981). Studies in the pragmatics of discourse. The Hague: Mouton.

Harris, Z. S. (1952). Discourse analysis. Language, Vol. 28. № 17, 1–30.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-06-30

Як цитувати

Слабоуз, В., Нікітіна, Н., & Казьміна, Д. (2025). ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СФЕРІ ПИСЕМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 2(23), 157–174. https://doi.org/10.31865/2414-9292.23.2025.334912

Номер

Розділ

Статті