СУЧАСНІ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2414-9292.19.2023.285664Ключові слова:
здоров’я, технологія, спорт, фізкультура, оздоровча технологія, сучасністьАнотація
Оздоровча фізична культура є частиною загальної фізичної культури її основна мета – зміцнення здоров’я, підтримка високої працездатності, відновлення порушених функцій (оздоровлення і часткове лікування). Значення оздоровчої фізичної культури величезне. Нині багатьма громадськими і державними організаціями проводиться робота у напрямі створення умов широким верствам населення для регулярних занять фізичною культурою з метою оздоровлення і повноцінного проведення дозвілля. Це такі види діяльності: 1) спортивні ігри (волейбол футбол, баскетбол, теніс, бадмінтон); 2) види спорту, що мають загальний початок і певні правила(масові види спорту); 3)активний відпочинок на свіжому повітрі, який характеризується доланням перешкод і спортивними змаганнями (літні оздоровчі табори, туристичні походи); 4) вправи естетичного характеру, які приносять користь не тільки учасникам, а й глядачам (показові виступи «Веселі старти»).
Для української науки злободенність термінознавчих проблем залишається вкрай гострою, оскільки з ними пов’язані питання використання української мови в галузі фізичної культури й спорту взагалі. Не є винятком і таке поняття, як «фізкультурно-оздоровча технологія», що має різноманітне тлумачення в науковій і науково-методичній літературі. Фізкультурно-оздоровчі технології – молода сфера академічних досліджень, тому це поняття чітко не визначено. На сьогодні стосовно нього єдиної думки науковців поки що не існує. Отже, конкретизація й уточнення терміна «фізкультурно-оздоровча технологія» є одним із важливих завдань науковців, котрі працюють у галузі фізичного виховання, спорту та здоров’я людини.
Посилання
Антонік, В. І., Антонік, І. П., Андріанов, В. Є. (2009). Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури: навчальний посібник. Київ: Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури.
Вільчковський, Є. С. (1998). Теорія і практика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Львів: ВНТЛ.
Волков, Л. В. (2005) Теория и методика детского и юношеского спорта – Киев
Дудіцька, С. і Зенд, О. (2002) Сучасні фізкультурно – оздоровчі технології у фізичному виховання. Теорія та методика фізичного виховання і спорту, 2–3, 81–82.
Зайцева, В. М. (2003). Теорія спортивного тренування з основами методик : підручник для студентів ВНЗ. Київ.
Клапчук, В.В. і Дзяк, Г. В. (1995). Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. Київ: Здоров’я.
Маліков, М. В. (2001). Методи оцінки функціонального стану і фізичної працездатності організму. Запоріжжя.
Москаленко, Н. В. (2007). Фізичне виховання молодших школярів: монографія. Дніпропетровськ: Інновація.
Мухін, В. М. (2000). Фізична реабілітація. Київ : Олімпійська література.
Папуша, В. Г. (2008). Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація. Тернопіль: підручники і посібники.
Сергієнко, Л. П. (2001) Тестування рухових здібностей школярів. Київ : Олімпійська література.
Студентська творча робота. (2000). За ред. проф. Шияна Б.М. Тернопіль: ТДПУ.
Смірнова, Н. І. (2004). Музично-ритмічне виховання. Запоріжжя: ЗДУ.
Теорія та методика фізичного виховання. Загальні основи теорії та методики фізичного виховання (2003). Ред. Круцевич Т. Ю. Київ: Олімпійська література.
Теорія фізичного виховання (1996). Ред. Шиян Б. М., Папуша В. Г., Приступа Э. Н. Львів.
Черненко, О. Є. (2004). Різновиди гімнастики як засіб фізичного виховання. За ред. Черненко О.Є., Смірнова Н. І., Корж Н. І. Запоріжжя: ЗДУ.
Шиян, Б. М. (2001). Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1, 2. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
