ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВІ В КОНТЕКСТІ НЕФОРМАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ

Автор(и)

  • Олена Ябурова

DOI:

https://doi.org/10.31865/2414-9292.17.2022.259984

Ключові слова:

неформальна освіта, вчитель іноземної мови, професійна підготовка, вища освіта, тенденція

Анотація

Основною тенденцією сучасного освітнього простору в умовах виступає поступова трансформація функцій педагога. В результаті аналізу та систематизації змісту основних тенденцій реформування системи підготовки вчителя іноземної мові в контексті неформальних освітніх інновацій виділено педагогічні, професіологічні, глобальні, соціальні та методологічні складові. Виокремлено такі структурні компоненти неформальних освітніх моделей: інституціональні освітні структури, мета освітньої діяльності, структура освітньої діяльності, середовище освітньої діяльності, менеджмент освітньої діяльності,  час реалізації та неперервність освітньої діяльності, характеристики ціннісно-цільової структури навчальної діяльності, характеристики освітнього процесу, прогноз ефективності освітньої діяльності.

Посилання

Букина, Н. Н. (2008). Развитие системы неформального образования взрослых. Человек и образование, 3, 3–9.

Дубровина, Т. Л. (2013). Возможности неформального педагогического образования в основе повышения квалификации педагогов в образовательных учреждениях среднего и начального профессионального образования. Мир науки, культуры, образования, 5(42), 114–121.

Ермакова, Т. Ф. (2012). Принципы неформального образования при обучении иностранным языкам. Среднее профессиональное образование. 2, 39–40.

Закон України «Про освіту». Ст. 8. (2017). Київ.

Зицер, Д. & Зицер, Н. (2019). Азбука неформального образования. Современное педагогическое искусство. СПб: Скифия.

Ндонг‐Жатта, А.‐Т. & Аояги, Ш. Неформальное образование. Бюро информации общественности ЮНЕСКО. Режим доступу: http://www.unesco.org/bpi/pdf/memobpi55_NFE_ ru.pdf.

Новиков, А. М. (2011). Постиндустриальное образование. Москва: «Эгвес».

Огарев, Е. И. (2005). Непрерывное образование: основные понятия и термины (Тезаурус). СПб.: ИОВ

Осипов, А. М. (2006). Социология образования: Очерки теории. Исследовательский комитет «Социология образования». Р.-на-Д.: Феникс.

Пискунова, Е. В. (2012). Непрерывное образование как стратегия развития образование в мире. Непрерывное образование, 2, 114–119.

Ройтблат, О. В. (2011). Неформальное образование как условие социального взаимодействия в процессе повышения квалификации. Образование и человек, 4, 59–64.

Cтратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021–2031 р. (2020). Міністерство освіти і науки України. К. 53 с.

Угода про асоціацію Україна – ЄС. (2014). Р. 23. Ст. 431. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text.

Grandstaff, M. (1994). Historical perspectives on non-formal education. East Lansing, Mich.: Institute for International Studies in Education, College of Education, Michigan State University.

Merriam, S. B. (1999). Learning in Adulthood: a comprehensive guide. 2nd ed. San-Francisco: Jossey-Bass.

Tight, M. (1983). Education for adults. Routledge library editions. Education.

Understanding Adult Education and Training (2000). Ed. by G. Foley. London: Routledge.

Ward, T. W. (1997). Effective Learning: Lessons To Be Learned From Schooling. East Lansing, Michigan State University.

Zaki-Dib, С. Formal, non-formal and informal education: concepts and applicability. Access mode: http://www.techne-dib.com.br/downloads/6.pdf.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-26

Як цитувати

Ябурова, О. (2022). ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВІ В КОНТЕКСТІ НЕФОРМАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 1(17), 155–165. https://doi.org/10.31865/2414-9292.17.2022.259984

Номер

Том 1 № 17 (2022)

Розділ

Статті

Ліцензія

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).