ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ СЛОВЕСНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246372Ключові слова:
орфоепія;, теоретична орфоепія;, учитель української мови та літератури;, орфоепічні норми;, орфоепічна компетентність.Анотація
У статті на підставі аналізу лексикографічних, лінгвістичних, лінгводидактичних праць, індивідуальних письменницьких практик як соціолінгвістичної умови становлення орфоепічних норм розкрито теоретичні основи формування орфоепічної компетентності майбутніх учителів української словесності, узагальнено погляди мовознавців на поняття «орфоепія», предмет її дослідження; доведено, що в лінгводидактиці предметом орфоепії є кодифікована звуковимова, інтонування та наголошування; проаналізовано особливості українського усного мовлення на синхронному рівні, узагальнено основні правила вимови голосних звуків; закцентовано увагу майбутніх словесників на орфоепічних закономірностях сегментних фонетичних одиниць з їх проєкцією на орфографічні норми сучасної української літературної мови; обґрунтовано причини порушення орфоепічних норм; висвітлено теоретичний та практичний зміст орфоепії в освітній діяльності словесника.
Посилання
Бас-Кононенко, О. (2012). «Заговори, щоб я тебе побачив». Культура слова, 76, 165–175.
Бибик, С. П. & Сюта, Г. М. (2006). Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання: Близько 35 000 слів і словосполучень. Харків, Україна: ФОЛІО.
Блик, О. П. (1997). Українська мова. Частина ІІ. Київ, Україна: Четверта хвиля.
Бондар, О. І., Карпенко, Ю. О. & Микитин-Дружинець, М. Л. (2006). Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. Київ, Україна: Академія.
Ганич, Д. І. & Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. Київ, Україна: Вища школа.
Грищенко, А. П., Мацько, Л. І., Плющ, М. Я., Тоцька, Н. І. & Уздиган, І. М. (1997). Сучасна українська літературна мова. Київ, Україна: Вища школа.
Доленко, М. Т., Дацюк, І. І., Кващук, А. Г. & Поповський, В. Д. (1974). Сучасна українська мова. Київ, Україна: Вища школа.
Дружинець, М. (2019). Екологія усного мовлення: вимова голосних звуків. Записки з українського мовознавства, 26 (1), 26–37.
Дружинець, М. (2020). Екологія усного мовлення: вимова приголосних звуків. Записки з українського мовознавства, 27, 3–13. URL: http://zum.onu.edu.ua/issue/view/12534.
Дружинець, М. Л. (2019). Українське усне мовлення: психо- та соціофонетичний аспекти. Одеса, Україна: Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова.
Етимологічний словник української мови. (2003). (т-4). Київ, Україна: Наукова думка.
Єрмоленко, С. Я. (2004). Орфоепія. Українська мова: енциклопедія.
Єрмоленко, С. Я., Бибик, С. П. & Тодор, О. Г. (2004). Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. Київ, Україна: Либідь.
Жовтобрюх, М. А. & Кулик, Б. М. (1972). Курс сучасної української літературної мови. Ч.1. Київ, Україна: Вища школа.
Зарінова, М. (2018). Консонантні фонетичні варіанти в мові української поезії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Українська мова і література, 2 (66), 76–83.
Іщенко, О. С. (2011). Деякі зауваги про звуки і, и в українській мові. На хвилях мови. Аллі Йосипівні Багмут. Київ, Україна: КММ, 249–255.
Лаврінець, О. Я., Симонова, К. С. & Ярошевич, І. А. (2009). Читай і знай! – 2 : Довідник-практикум. Київ, Україна: Вид. дім «Києво-Могилянська академія».
Плющ, М. Я., Бевзенко, С. П., Грипас, Н. Я., Козачук, Г. О., Леута, О. І., & Лобода, В. В. (2000). Сучасна українська мова. Київ, Україна: «Вища школа».
Русанівський, В. М. (2004). Українська мова: енциклопедія. Київ, Україна: Вид.-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана».
Русанівський, В. М. (2006). Орфоепічний словник української мови. Київ, Ірпінь. Україна: ВТФ «Перун».
Селіванова, О. (2006) Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія. Полтава, Україна: Довкілля-К.
Словник української мови. (1974). (т- 5). Київ, Україна: Наукова думка.
Тоцька, Н. І. (1981). Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. Київ, Україна: «Вища школа».
Український правопис. (1992). Київ, Україна: Наукова думка.
Український правопис. (2020). Київ, Україна: Наукова думка.
Хом’як, І. М. (2011). Зв’язок у вивченні орфографії зі структурними рівнями української мови. Острог, Україна: Національний університет «Острозька академія».
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
