РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ КАФЕДРИ УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ОБ’ЄКТ ЕКОСИСТЕМНОГО ЛІДЕРСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Анотація

У статті розглядається трансформація підходів до управління кадровим потенціалом кафедри закладу вищої освіти в умовах глобальної турбулентності та цифрових викликів. Обґрунтовано перехід від ієрархічних моделей адміністрування до екосистемного лідерства, що розглядає кафедру як динамічний ресурс, здатний до самовідновлення. Своєчасність дослідження зумовлена необхідністю збереження інтелектуального капіталу в умовах поствоєнного відновлення та активної інтеграції штучного інтелекту в освітній процес.

Теоретично доведено, що традиційні лінійні моделі керівництва в кризових умовах призводять до деградації інтелектуального ресурсу, «загасання» творчої ініціативи та професійного вигорання науковців. Натомість запропоновано екосистемну модель, рушієм якої є механізм позитивного зворотного зв’язку. Автором візуалізовано логіку «висхідної спіралі» розвитку, де кожен завершений проєкт чи етап діяльності не просто фіксує результат, а створює якісно кращі умови для наступного циклу. Особливу увагу приділено розробці восьмикомпонентної системи інструментів лідерства, що включає прозору комунікацію, делегування, формування спільної візії, мотивацію, психологічну резильєнтність, інноваційну адаптивність, системний зворотний зв’язок та цифрову екосистемну фасилітацію. Доведено, що цифрові технології в цій парадигмі виступають не замінником людської праці, а інтелектуальним підсилювачем кадрового капіталу. Встановлено, що впровадження людиноцентрованих орієнтирів ЮНЕСКО через екосистемне лідерство забезпечує інституційну стійкість кафедри. Такий підхід дозволяє трансформувати внутрішні ресурси колективу у стратегічну перевагу, забезпечуючи безперервне відтворення та якісне оновлення потенціалу науково-педагогічних працівників незалежно від зовнішніх дестабілізуючих чинників.