Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти

МІСЦЕ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Юлія Бурцева, Григорій Цибулько, Олексій Білецький — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Сучасні інформаційні освітні технології (ІКТ) займають важливе місце в системі закладів загальної освіти України, що обумовлено загальною інформатизацією суспільства та необхідністю формування у учнів ключових компетентностей для подальшої професійної реалізації. Актуальність теми полягає в тому, що інноваційні педагогічні технології, зокрема ІКТ, сприяють індивідуалізації, мобільності та диференціації навчання, що є особливо важливим у сучасних умовах.

У статті розглядаються основні тенденції впровадження ІКТ у закладах загальної освіти України, зокрема в умовах дистанційного навчання, яке стало особливо актуальним під час пандемії COVID-19 та військових дій. Аналізуються нормативні документи, які регулюють використання ІКТ у навчальному процесі. Особливу увагу приділено проблемам, пов’язаним із недостатньою готовністю педагогів до використання інноваційних технологій, а також диференціації навчання, коли ІКТ ефективніші для обдарованих учнів.

Водночас зазначається, що ІКТ дозволяють урізноманітнити навчальний процес, забезпечити інтерактивність та індивідуалізацію навчання, що відповідає вимогам реформи «Нова українська школа». У статті також розглядаються переваги ІКТ для вчителів, зокрема можливість використання мультимедійних засобів, відеоматеріалів та інтерактивних платформ, що сприяє підвищенню ефективності навчання.

Висновки свідчать, що інтеграція ІКТ у навчальний процес є ключовим фактором розвитку освіти в Україні, що дозволяє формувати у учнів навички, необхідні для життя в інформаційному суспільстві. Однак для повноцінного впровадження ІКТ необхідно забезпечити підготовку педагогів, оснащення шкіл сучасним обладнанням та розробку нових методик навчання, що враховуватимуть особливості дистанційного та інтерактивного навчання.

ВИКОРИСТАННЯ МЕНТАЛЬНИХ КАРТ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ІНОЗЕМНА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Олена Ішутіна — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена обґрунтуванню ефективності використання ментальних карт під час викладання курсу «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)» у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів. Авторка аналізує теоретичні основи застосування ментальних карт як освітньої технології, що базується на принципах когнітивної психології та теорії асоціативного навчання. Дослідження демонструє, що ментальні карти поєднують логічну структуру з візуальними образами, активізуючи роботу обох півкуль мозку та забезпечуючи ефективне запам’ятовування інформації.

У статті розкрито специфіку використання ментальних карт для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності: читання, аудіювання, говоріння та письма. Особлива увага приділена формуванню лексичної та граматичної компетентності через створення семантичних полів і візуалізацію граматичних структур. Автор представляє детальний алгоритм використання методу на прикладі заняття з теми “Classroom Management Strategies”, демонструючи п’ятиетапну структуру роботи з ментальними картами.

Дослідження підтверджує багатоаспектні переваги застосування ментальних карт: підвищення мотивації студентів, розвиток критичного мислення, формування навичок співпраці та самостійної роботи. Особливо підкреслюється подвійна цінність методу для майбутніх учителів як засобу власного навчання та педагогічного інструменту для професійної діяльності. Висновки свідчать про ефективність ментальних карт у формуванні іншомовної професійної компетентності та методичної готовності майбутніх педагогів.

МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА СТРУКТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ В МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Ігор Ковалевський — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У стaтті прeдставлено результaти емпіричoго дoслідження cтруктури прoфесійної мoтивації в мaйбутніх мeнеджерів. Зa результaтами прoведеного дoслідження визнaчені зaгальні для студeнтів хaрактеристики cтруктури прoфесійної мотивaції: пoзитивні зв’язки нaвчально-пізнaвальних мoтивів з сoціальними, кoмунікативними мотивaми i мoтивами зaпобігання невдaчі, a тaкож пoзитивні зв’язки мoтивів прeстижу i зaпобігання нeвдачі. Зазначено, що в сучасних умовах трансформації економіки, динамічного розвитку ринку праці та зростання вимог до професійної компетентності майбутніх менеджерів особливої ваги набуває проблема формування внутрішньої мотивації. Менеджери як ключові об'єкти управлінських процесів мають не лише володіти необхідними знаннями та навичками, але й бути високо вмотивованими до ефективної професійної діяльності. Від рівня їхньої мотивації залежить якість управлінських рішень, здатність до інновацій, адаптивність до змін та загальна результативність організацій. Втім, сучасна система професійної підготовки майбутніх менеджерів потребує ґрунтовного методологічного підходу до розкриття структури професійної мотивації, що забезпечить цілеспрямований вплив на її формування під час освітнього процесу в закладах вищої освіти. Саме тому дослідження методологічних основ побудови структури професійної мотивації майбутніх менеджерів є важливим і своєчасним, оскільки сприяє підвищенню ефективності їхньої професійної підготовки та розвитку особистісно-професійної самореалізації.

ГІРНИЧІ ТЕРМІНИ ЯК СКЛАДНИК МОВИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (НА ПРИКЛАДІ НАРИСУ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА «СВІДОК – ПАМ’ЯТЬ»)

Олена Колган, Тетяна Колган, Руслана Падалка — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Працю присвячено вивченню мови твору Григора Тютюнника «Свідок – пам’ять» із боку вживаності в тексті нарису термінів гірничої справи. Окрему увагу приділено проблемі практичної відсутності в сучасному мовознавстві праць щодо аналізу особливостей функціонування гірничих термінів у прозових та поетичних творах як українських, так і зарубіжних. Автори наводять думки провідних термінологів щодо особливостей функціонування спеціальної лексики в невластивому для термінів художньому стилі, специфіці введення їх до тканин як прозових, так і поетичних творів. Учена наголошує на першочерговості вивчення мови творів українських письменників, тексти яких є надбанням української культури, джерелом, де збережено підтвердження того, що українська мова має давні традиції, багату й самобутню лексику, є ґрунтом для досліджень задля подальшого розвитку української літературної мови.

У праці проаналізовано терміни гірничої справи у творі представника покоління шістдесятництва української літератури Григора Тютюнника, з’ясовано особливості їх використання в нарисі. Ученою виділено як терміни, які вжито в прямому номінативному значенні в тексті твору, так і досліджено стилістичні фігури та художні тропи, які функціонують у названому прозовому тексті, що вмістили в собі спеціальні слова, зокрема гірничі терміни. Визначено функцію названої лексики у творі, призначеної їм автором, відповідно до ідеї, тематики, художнього задуму, що є основою аналізованого нарису.

Проведене дослідження дозволило виявити стилістичні фігури й художні тропи, зробити їх кількісну характеристик, з’ясувати найбільш притаманні мові твору виражальні засоби й ті, до яких письменник звертається в нарисі рідше. Зокрема, ілюстративний матеріал переконує, що переважну більшість термінів гірничої справи письменником уведено до тканини прозового твору в їх прямому номінативному значенні, меншу кількість гірничих термінів автор умістив до складу стилістичних фігур і художніх тропів. Зокрема, домінує персоніфікація, незначною є кількість порівнянь і поодинокі випадки гіперболізації та створення метафоризованого епітета.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В УМОВАХ ОСВІТНІХ РИЗИКІВ

Сергій Недовіз, Ірина Решетова — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Освітні ризики спричиняють появу утрат як у сформованості соціально-емоційних навичок здобувачів початкової освіти, так і в темпі й траєкторії їх розвитку в кожної дитини. При цьому в українських школах наразі не налагоджено системний розвиток соціально-емоційних навичок, що є складниками емоційного інтелекту. З огляду на це автори статті здійснили спробу узагальнення особливостей соціально-емоційного розвитку учнів початкових класів України, які зазнають впливу освітніх ризиків. У результаті було виділено найбільш вагомі особливості соціально-емоційного розвитку учнів початкових класів, що перебувають в умовах освітніх ризиків: значний розрив у сформованості складників емоційного інтелекту; активне формування соціальних та комунікативних навичок; слабка особистісна рефлексія та егоцентризм; гендерні відмінності в соціально-емоційному розвитку; неоднозначний вплив освітніх ризиків на розвиток соціально-емоційних навичок учнів; більша ефективність фізичних практик розвитку емоційного інтелекту; індивідуальні відмінності в соціально-емоційному розвитку. Автори дійшли висновку, що організуючи роботу із соціально-емоційного розвитку здобувачів початкової освіти, діагностику та надолуження утрат у цій сфері розвитку особистості, педагог має зважати на ці особливості, що допоможе надолужити втрати в становленні емоційного інтелекту учнів та вибудувати ефективну індивідуальну траєкторію розвитку соціально-емоційних навичок, що зазнали впливу освітніх ризиків.

МЕТОД КЕЙСІВ У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ПІДВИЩЕННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МЕЖАХ РІЗНИХ ДИСЦИПЛІН

Світлана Пампура, Оксана Бурковська, Ганна Ледняк — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Розвиток міжнародних відносин ставить важливе завдання підготовки фахівців, здатних до міжнародної комунікації. Для цього необхідно вдосконалювати методи навчання іноземних мов. У статті розглядається застосування методу кейс-стаді у вищій освіті для підвищення мовної компетенції студентів. Особливу увагу приділено розвитку навичок усного мовлення, що є важливим для міжнародної професійної комунікації та кар’єрного зростання. Кейс-метод сприяє інтеграції теоретичних знань і практичних навичок, розвитку мовної та критичної компетентності студентів. Використання цього методу в груповій роботі дозволяє покращити граматичну майстерність, розвивати вільне володіння мовою та критичне мислення, що є необхідними для ефективної комунікації в глобалізованому світі.

На завершення стаття стверджує, що метод кейсів є високоефективним інструментом для викладання іноземних мов у вищій освіті. Він підвищує мовну компетентність студентів, їхні здатності до вирішення проблем та професійні навички, готуючи їх до складнощів сучасного робочого середовища. Акцент методу на реальних застосуваннях, критичному мисленні та співпраці робить його незамінним підходом до навчання мов у різних дисциплінах.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ ЗАСОБАМИ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Сергій Полтавський — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено теоретичний аналіз проблеми формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх перекладачів у контексті стрімкого розвитку цифрових технологій, зокрема засобів штучного інтелекту (ШІ). Показано, що професійна діяльність перекладача все більше інтегрується з автоматизованими системами перекладу, що зумовлює необхідність перегляду змісту та методів фахової підготовки. Визначено сутність інформаційно-комунікаційної компетентності як інтегративної якості, що поєднує інформаційну, комунікативну, технологічну, когнітивну та етичну компоненти. Наголошено на важливості формування в майбутніх перекладачів не лише технічних навичок користування ШІ-інструментами, але й здатності до критичного оцінювання їх результатів, усвідомлення їх можливостей та обмежень, а також дотримання норм академічної доброчесності під час роботи з автоматизованими системами.

Обґрунтовано актуальність системної інтеграції ШІ-інструментів у зміст професійної підготовки перекладачів. Виокремлено три ключові педагогічні умови ефективного формування інформаційно-комунікаційної компетентності: 1) інтеграція технологій штучного інтелекту у зміст підготовки; 2) формування критичного мислення у роботі з результатами ШІ; 3) створення активного практико-орієнтованого навчального середовища.

Розкрито потенціал технологій штучного інтелекту в підготовці перекладачів, зокрема щодо автоматизації перекладацьких процесів, створення термінологічних баз, адаптивного навчання та розвитку рефлексивних умінь. Водночас окреслено ризики надмірної залежності від ШІ, ймовірність змістових викривлень у перекладах, складності адаптації культурно специфічних елементів тексту тощо.

Представлені положення можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм та розробки методичних підходів до професійної підготовки перекладачів у сучасних закладах вищої освіти.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ ЗАСОБАМИ МОБІЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Світлана Помирча, Елла Бурова — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто педагогічні умови формування мотивації до навчання учнів початкової школи на уроках мовно-літературної освітньої галузі шляхом інтеграції мобільних технологій.

Акцентовано увагу на значущості урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів, розвитку в них уміння усвідомлювати власні мотиви у навчальній діяльності, а також на поетапному й систематичному впровадженні мобільних засобів в освітній процес.

Обґрунтовано, що використання мобільних технологій не лише підвищує інтерес до предмета, але й сприяє активізації пізнавальної діяльності, розвитку медіаграмотності та формуванню стійкої навчальної мотивації. Зроблено висновок про ефективність мобільного навчання як засобу модернізації уроків української мови та читання в початковій школі.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Ольга Радзієвська, Світлана Сєчка — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема підготовки майбутніх учителів іноземної мови до роботи в інклюзивному освітньому середовищі, що є актуальним завданням сучасної педагогічної освіти. Акцентовано увагу на необхідності формування інклюзивної компетентності, яка включає когнітивний, діяльнісний, особистісний та ціннісно-мотиваційний компоненти. Проаналізовано сучасні підходи до підготовки педагогічних кадрів, охарактеризовано принципи гуманізації, інтеграції, практикоорієнтованості, рефлексивності та співробітництва, що мають бути покладені в основу професійного навчання. Визначено роль компетентнісного, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів у формуванні готовності вчителів до ефективної роботи в умовах інклюзії. Окреслено ефективні форми і методи організації навчального процесу, серед яких особливе місце посідають тренінги, майстер-класи, практика та інтерактивні технології. Підкреслено значення комплексного підходу, що поєднує теорію з практикою, професійний розвиток з особистісним зростанням. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямі розробки програм, методик і системи моніторингу якості підготовки вчителів до роботи в інклюзивному освітньому середовищі.

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ КОНЦЕПТУ «ВІДВАГА»

Олена Решетняк, Тетяна Полякова — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено основи емоційно-етичної компетентності, зокрема у контексті гуманітарних дисциплін, таких як українська й англійська мови та літератури, і як мовні засоби та літературні тексти можуть допомогти у формуванні емоційних й етичних якостей у студентів; описано вплив культурно-літературних дисциплін на емоційну й моральну підготовку студентів, а також зв’язок між етичними та емоційними аспектами навчання; проаналізовано роль концепту «відвага» в літературних творах та його вплив на емоційно-етичний розвиток молоді; окреслено статус концептів, зокрема «відвага», у процесі формування емоційно-етичної компетентності на заняттях з літератури; розглянуто методи й підходи, що застосовують для розвитку емоційно-етичної компетентності через вивчення української, англійської мов та літератур; з’ясовано значення концепту «відвага» в українській літературній традиції та його роль у вихованні молоді через літературні тексти.

ХУДОЖНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «МИСТЕЦТВО»

Анатолій Роздимаха, Людмила Одерій — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної мистецької освіти: психолого-педагогічного супроводу дитинства – прилучення дітей до мистецтва з метою розвитку їх художньої творчості. Розкрито і запропоновано авторське бачення визначення особливостей проявів художньої діяльності здобувачів початкової освіти. Саме суб’єктивна новизна становить результат творчої діяльності дітей. Учні малюючи, ліплячи, співаючи, створють для себе суб’єктивно нове. Зазначено, що продуктивна художня діяльність є засобом для реалізації закладених у особистості творчих задатків та створення умов для самовираження, що виробляє у неї навички творчої діяльності. Мистецтво сприяє прояву мотивації до художньої діяльності, створює атмосферу міжособистісного спілкування, відповідає потребам здобувачів початкової освіти та реалізації їх творчих можливостей.

Дитяча художня творчість розглядається як метод найбільш досконалого оволодіння певним видом мистецтва і формування естетично розвиненої особистості, а не як створення об'єктивних художніх цінностей. Відзначається ряд рис, що характеризують наявність творчих засад у діяльності учнів, які можна також визначити як критерії, в продуктах дитячої діяльності. Це – прояв активності, самостійності та ініціативи в застосуванні вже освоєних прийомів роботи до нового змісту, в знаходженні нових способів вирішення поставлених завдань, в емоційному вираженні своїх почуттів за допомогою різних образотворчих засобів.

ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Андрій Савєл’єв — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У стaтті дoсліджено прoцес діджитaлізації вищoї овіти, узaгальнено оснoвні пріoритети у цiй сфeрі тa окресленoо зaвдання. Нaголошено, щo діджитaлізація стaє нeвід’ємним елeментом рoзвитку вcіх cфер життя суспільствa, у тoму чиcлі сиcтеми оcвіти. Рoзвиток цифрoвого вищoго нaвчального зaкладу обов’язковo мaє супровoджуватись монітoрингом пoтреб сучaсного pинку, впровaдженням тa aктуалізацією oсвітніх прoграм усіx pівнів відпoвідно дo ключoвих компeтенцій діджитaлізації, зaбезпечення їx нaступності. Діджиталізaція суспільствa мaє сoціокультурну основу. Появa Інтeрнету i мoбільних пристрoїв, мoжливість поcтійної комунікaції члeнів суспільствa oдин з oдним визнaчають рoзвиток діджитaлізації суспільствa зaгалом. Результaти дoслідження скoнцентровані в тaких узaгальненнях тa висновкаx: обґрунтoвано, щo цифрoві технoлогії – унікaльний мехaнізм для різнобічнoго рoзвитку сучaсного вищoго нaвчального зaкладу. Нарaзі ствoрено мoжливість швидкoго oбміну доcвідом тa знaннями, aдаптації oнлайн-нaвчання, рoзвитку цифрoвих бібліoтек тa цифрoвих кaмпусів, рoзширюється кoло cуб’єктів, якi oтримують унікaльну інфoрмацію, якa рaніше булa доступнa лишe для вузькогo колa eкспертів тa вчeних. Сучасна молодь, яка народилася в епоху стрімкого інформаційно-технологічного процесу, мислить та обробляє інформацію інакшим чином, ніж старше покоління. У необхідності постійного вдосконалення цифрових компетенцій немає сумніву, бо з часом здобуті навички та знання застарівають з порівнянням суспільного прогресу в різних галузях. Це означає, що якщо навчальні заклади не будуть впроваджувати та відновлювати підходи до інтеграції діджиталізації, то результатом буде відставання викладачів, майбутніх фахівців та згодом рівня освітньої системи країни. В умовах постійного розвитку інноваційних технологій закладам вищої освіти варто підлаштовувати освітні програми з метою досягнення формування конкурентноздатних випускників, які б володіли спектром інформаційних технологій. Зaвдяки цифрoвим технoлогіям ми з упевнeністю можeмо гoворити прo глобaлізацію нaукового cвіту тa aктивний рoзвиток акaдемічної мoбільності.

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ: КОМПОНЕНТИ, КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ

Олександр Семесенко — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз теоретичного матеріалу стосовно сутності інформаційно-технологічної компетентності майбутніх менеджерів освіти, яку розуміємо як інтегральне, багатоаспектне системне поняття, сукупність критеріальних ознак якого складає: сформованість знань щодо застосування інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні освітою; наявність інформаційного світогляду та візуального мислення, ціннісних орієнтацій, мотивації до набуття професії менеджера освіти; розвинені особисті та професійні якості для ефективної управлінської діяльності; уміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології для супроводу управлінської діяльності. У результаті аналізу наукових розвідок в структурі виокремлено три взаємопов’язані компоненти: когнітивний, аксіологічний та діяльнісний та відповідні критерії: інформаційно-пізнавальний ( система професійних знань із застосування інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні освітою; інформаційний світогляд; візуальне (просторове) мислення); ціннісно-мотиваційний критерій (система ціннісних орієнтацій, наявність позитивної мотивації до набуття професії менеджера; особисті та професійні якості для ефективної управлінської діяльності); діяльнісно-рефлексивний (уміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології; інформаційно-технологічний супровід управлінської діяльності; прагнення до професійного саморозвитку та самореалізації на основі саморефлексії).

Зроблено висновок, шо інформаційно-технологічна компетентність надає можливість майбутнім менеджерам освіти орієнтуватися, шукати необхідну інформацію та вбудувати її у свою систему діяльності, використовувати її для вирішення освітніх, управлінських, дослідницьких проблем за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СФЕРІ ПИСЕМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ

Вікторія Слабоуз, Наталія Нікітіна, Дарина Казьміна — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Згідно з державною політикою та державними документами України в галузі освіти, пріоритетним напрямком мовної освіти є формування мовної особистості, здатної вільно орієнтуватися в різних комунікативних ситуаціях та успішно вирішувати комунікативні завдання. Однією з найважливіших якостей мовної особистості, якою вона опановує як у процесі природного спілкування, так і спеціально організованого навчання, є комунікативна компетентність. Згідно з дискурсознавством, для розвитку комунікативних здібностей та навичок недостатньо працювати лише з мовною тканиною тексту; найсприятливіші умови для вирішення низки проблем лінгводидактики, зокрема формування мовної особистості, притаманні вмінню вивчати та аналізувати текст у позамовному контексті. Суперечності, що виникли між відсутністю спеціальних досліджень з порушеної проблеми, теоретичною та методичною нерозробленістю теми в лінгводидактиці вищої школи, та водночас необхідністю забезпечення належного рівня дискурсивної компетентності майбутніх викладачів філології, визначили актуальність статті. Аналіз публікацій ще раз довів необхідність вивчення всебічної теоретичної і практичної площини в галузі писемного спілкування. Як показує практика, найбільші труднощі здобувачі відчувають у процесі текстотворення та сприйняття тексту в галузі писемного спілкування.

Мета розвідки полягала в теоретичному обґрунтуванні принципів формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів, визначенні педагогічних умов її реалізації. Результати наукової роботи розкрили низку серйозних завдань. Науково з’ясовано та обґрунтовано сутність і структуру дискурсивної компетентності здобувачів філологічних факультетів, визначено критерії, показники та охарактеризовано рівні сформованості дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів, визначено психолого-педагогічні умови ефективного формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування здобувачів філологічних факультетів.

Дискурсивна компетентність, яка є одним із найважливіших компонентів комунікативної компетентності, розглядається як здатність мовної особистості будувати та сприймати цілісні дискурси різних типів (усних та письмових) відповідно до комунікативного наміру в межах конкретної комунікативної ситуації, враховуючи специфіку їх семантико-прагматичної та граматичної організації на макро- та мікрорівнях та взаємозв’язок між екстралінгвістичними та лінгвістичними компонентами. Характерні риси писемного дискурсу визначають специфіку формування дискурсивної компетентності у сфері писемного спілкування, зокрема, необхідність врахування особливостей функціонування екстралінгвістичного контексту, граматичних категорій, прагматичних факторів створення писемного дискурсу, своєрідного набору жанрів та норм їх побудови. Використання дискурсу в навчальному процесі підготовки майбутніх філологів створює сприятливі умови для ознайомлення їх із прикладами мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, що реалізується в контексті ситуації, формування навичок співвідносити мовні засоби з конкретними ситуаціями, умовами та завданнями спілкування.

ПРИРОДА І ПРИРОДНИЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ ТА ПЕДАГОГІЦІ

Володимир Федь, Ірина Федь, Ігор Федь — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Розглянуто проблему формування природничої компетентності під кутом зору світоглядних основ взаємовідносин людини і природи в історії культури, наголошено на розробках новітніх педагогічних студій.

Проаналізовано динаміку: від взаємин з природою первісної людини, міфів Античності та перших уявлень про світ, через Середньовіччя та її інтерпретацію Світового дерева на вершині якого постає Бог до Нового часу і його наукових відкриттів, через бароко, мань’єризм, романтизм, модернізм і авангард, мистецьку спадщину з арістотелевським мімезисом та пейзажом і натюрмортом, глобалізацію, загострення екологічних проблем ХХІ ст. на фоні усвідомлення людством конечності природних ресурсів.

Підкреслено важливість самостійного осмислення здобувачем природи і себе в ній як її невід’ємної частинки, особистісного характеру формування природничої компетентності, необхідність засвоєння природничих знань на методичному рівні, вільного оперувати ними, застосовувати в педагогічній практиці викладання з метою соціалізації та творчої самореалізації учня, для розширення та поглиблення його пізнавального досвіду, формування екологічного мислення й поведінки.

Наголошено на кризі взаємовідносин людини й природи і можливості її подолання за умови формування природничої компетентності, всеохопного та різнобічного вивчення основних складових природного середовища, спроби виправлення порушення природної рівноваги, відмові від споживацького ставлення до природних ресурсів та суттєвого переосмислення ціннісних пріоритетів розвитку сучасного суспільства.

Робиться висновок про необхідність подальшого дослідження витоків природничої компетентності з точки зору живої спадщини історично-культурологічних і філософських джерел, що сягають сивої давнини та є джерелом виховання та освіти. Природнича компетентність формується через інтеграцію знань, умінь і ціннісних орієнтацій, спрямована на розвиток здатності до дослідження природного середовища та усвідомлення важливості його збереження, сприяє вихованню екологічно свідомої, дослідницьки орієнтованої особистості, здатної до відповідального ставлення до природи.

МАТЕМАТИЧНА ОБДАРОВАНІСТЬ ТА МАТЕМАТИЧНІ ЗДІБНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Інна Хижняк, Катерина Сухоручко — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою статті є визначення сутності та характерних ознак понять «математичні здібності учня початкової школи» та «математична обдарованість учня початкової школи», а також встановлення їхнього взаємозв'язку для розвитку теоретичних засад формування математичних здібностей та обдарованості в умовах Нової української школи (НУШ). У статті розглянуто основні компоненти математичних здібностей: здатність до виконання алгоритмічних, геометричних та логічних операцій, використання математичного мислення та математичної пам'яті в процесі навчання. Визначено роль індивідуалізованого підходу в розвитку математичної обдарованості. Окреслено шляхи створення адаптованого освітнього середовища, що сприяє розвитку здібностей обдарованих учнів у рамках освітніх реформ НУШ.

У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу наукової літератури, узагальнення теоретичних підходів до визначення математичної обдарованості, порівняльного аналізу різних підходів до розвитку здібностей учнів у початковій школі.

Результати аналізу наукової літератури засвідчили, що математична обдарованість визначається як сукупність природних задатків, високого рівня розвитку математичних здібностей та пізнавальних функцій, нестандартного мислення, визнання власної самоцінності та самоідентифікації.

Отримані результати можуть бути використані для розробки індивідуальних освітніх траєкторій для математично обдарованих учнів, впровадження диференційованого підходу в навчанні, а також удосконалення методичних підходів до розвитку математичних здібностей у початковій школі.

FEATURES OF DESIGN ACTIVITIES IN THE TRAINING OF FUTURE MATHEMATICS TEACHERS

Григорій Цибулько, Максим Роганов, Владислав Козловський — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття розкриває сутність та особливості підготовки майбутніх учителів математики до проектування. У публікації визначено взаємозв’язок між ефективністю підготовки майбутніх спеціалістів математичного профілю із рівнем їх готовності до реалізації набутих знань, умінь і навичок певного напряму.

У статті розглянуто проектувальну діяльність як ефективний засіб активізації навчальної діяльності студентів під час вивчення предмету. Якісно організована робота над сумісним проектом сприяє вчасному виявленню прогалин у їх фаховій підготовці, а отже сприятиме оптимізації навчального процесу і відповідно активізації їх навчальної діяльності. Групова робота та робота з проектами є важливим засобом стимулювання навчальної діяльності студентів. Як показує практика, підготовка власного проекту та його презентація безпосередньо позитивно впливає на розвиток лідерських якостей та здібностей фахівця в цілому.

Продемонстровано, що в умовах інтеграції освіти, науки та виробництва трансформація математичної підготовки відбувається за рахунок створення відповідних інформаційних середовищ, складовою яких є проєктна діяльність. Відповідно до зазначеного автор виокремлює такі рівні підготовки майбутнього вчителя математики до проектування: методичний рівень представлений категоріями «діяльність», «проєкт»; теоретичний рівень категоріально-концептуального аналізу містить такі категорії, як «педагогічна діяльність», «професійна підготовка», «педагогічна проєкція», «конструктивна діяльність», «проєктування»; особливого рівня категоріального аналізу потребує розгляд категорій «проєктування вчителя математики», «підготовка майбутнього вчителя математики».

Також автором розглянуто сучасні інноваційні методи та форми професійної підготовки майбутніх фахівців, які дозволяють розширити межі проектної діяльності.

У публікації зазначено підходи сучасних науковців до питання проектної діяльності. Схарактеризовано методи підготовки майбутніх фахівців до навчального проектування, визначені особливості готовності до даного виду роботи. Автором вивчено методи використання пошукових завдань та проєктів, наведені приклади організації студентів до роботи над проектами, виконання самостійних завдань різної складності.

Запропоновано рекомендації для розвитку умінь та навичок проектної діяльності майбутніх учителів математики.

ЕФЕКТИВНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Чжан Яоюй — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті, на основі комплексного підходу, розглянуто проблеми професійної підготовки фахівців хорового диригування у сучасних закладах вищої освіти, відповідно до яких проаналізовано шляхи процесу формування професійно значущих та особистісних якостей майбутніх фахівців. На переконання автора, саме сформовані у ЗВО професійно значущі особистісні якості дають змогу молодим фахівцям-хоровикам у майбутній практичній діяльності ефективно застосовувати здобуті навички творчого лідерства в хоровому колективі та постійно вдосконалювати свою майстерність. Аналіз проблем професійної освіти хормейстерів у ЗВО на сучасному етапі дав змогу автору окреслити перспективні напрями розв’язання завдань, що стоять перед педагогічним співтовариством університетів культури і мистецтва. Особливу увагу в статті приділено необхідності використання педагогами ЗВО традицій виконавських і педагогічних хорових шкіл у процесі навчання майбутніх фахівців хорового диригування, що увібрали в себе унікальний досвід відомих хормейстерів у логіці послідовності їхнього розвитку та природної еволюції класичних парадигм.

Автором були висвітлені шляхи оптимізації змісту навчальних дисциплін у підготовці майбутніх фахівців хорового диригування, спрямовані на об’єднання фахових модулів і частин у взаємозв’язному зв’язку цілого і його частин. Окреслені автором статті ціннісно-смислові орієнтири щодо вдосконалення процесу навчання майбутніх фахівців хорового диригування у ЗВО розглянуті в контексті суттєвого оновлення не лише окремих сукупностей матеріалу загальногуманітарного, психолого-педагогічного, спеціального професійного циклів дисциплін, а й визначення на засадах рядово-розташованого розміщення елементів цього змісту в загальній послідовності процесу пізнання учнями засад професійної майстерності.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМАНДНОЇ РОБОТИ У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Світлана Шехавцова — пн, 30 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються актуальні питання формування навичок командної роботи у майбутніх менеджерів у контексті їхньої професійної підготовки. Акцентовано увагу на значущості командних компетенцій як ключового фактора успішної діяльності сучасних менеджерів. У роботі визначено новітні підходи до формування навичок командної роботи у майбутніх менеджерів у процесі їхньої фахової підготовки. Представлено аналіз теоретичних основ і практичних методик розвитку командних компетенцій у студентів-менеджерів. Схарактеризовано роль інноваційних педагогічних технологій, таких як кейс-метод, веб-інструменти та інтерактивні підходи, у процесі формування навичок співпраці, лідерства та прийняття рішень у команді. Виявлено, що сучасні педагогічні моделі та технології, зокрема проектна діяльність, кейс-стаді, командні тренінги та інтерактивні методики, мають значний потенціал для ефективного формування відповідних компетенцій. У статті підкреслено важливість системного підходу до розвитку командної компетентності, що сприяє підвищенню рівня професійної підготовки студентів, їхньої конкурентоспроможності та здатності до адаптації у динамічних умовах сучасного бізнес-середовища. Виявлено, що інтеграція теоретичних знань з практичними завданнями, використання сучасних технологій і міждисциплінарних підходів забезпечують більш високий рівень сформованості командних навичок. Висновки дослідження свідчать про необхідність активного застосування інтерактивних технологій у підготовці майбутніх менеджерів для підвищення їхніх командних і лідерських навичок, що є ключовим фактором їхньої професійної успішності.