Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти

СУТНІСТЬ ЛІДЕРСТВА В УПРАВЛІННІ

Тетяна Андрущенко — 2024-12-24

У статті зосереджено увагу на феномені лідерства в управлінні організацією. яке будується на світогляді, аксіології та комунікації. Проведено аналіз антикризових програм, вкладення певних інвестицій. Розглянуто риторику в управлінні. яка направлена на психологію управління. Проведено аналіз наукових праць провідних учених України, що досліджували питання лідерства та його впливу на процес управління.

У статті розглянуто ключові аспекти ефективної внутрішньої комунікації на підприємстві, що охоплюють своєчасне інформування команди, забезпечення зворотного зв’язку, розвиток горизонтальних зв’язків, формування корпоративної культури, декларування та підтримка компанійних цінностей, підтримка культури змін, розвиток бренду, зростання залученості персоналу, ідентифікація внутрішніх факторів з негативним впливом на розвиток бізнесу, та проведення кризових комунікацій.

Авторами доведено, що ефективне лідерство є ключовим для управління внутрішньою комунікацією, оскільки лідери відіграють вирішальну роль у формуванні корпоративної культури, встановленні зворотного зв’язку та адаптації стилю управління до конкретної ситуації. Лідерство, що базується на особистісних якостях, поведінковому підході, ситуаційному лідерстві та харизматичному впливі, сприяє залученню співробітників до процесу прийняття рішень та підвищенню їх мотивації.

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ МЕДІАОСВІТИ В ЗВО АНГЛОМОВНИХ КРАЇН АМЕРИКИ ТА ЄВРОПИ

Олена Бескорса — 2024-12-24

Стаття присвячена актуальній проблемі становлення й розвитку медіаосвіти в закладах освіти англомовних країн Америки та Європи. З’ясовано, що медіа-освіта пов’язана з усіма видами медіа, до якої відносять сукупність інформаційно-комунікативних засобів, з якими взаємодіє у навчанні, професійній діяльності та повсякденному житті кожна людина: друковані (газети, журнали), аудіальні засоби (радіо, звукозаписи) та екранні або аудіовізуальні засоби (кіно, телебачення, відео, мультимедіа, Інтернет тощо); визначено сутнісні характеристики медіаосвіти, з’ясовано, що метою медіаосвіти є формування медіаграмотності та медіакультури особистості. Для реалізації мети використано комплекс методів: пошуково-бібліографічний метод та метод теоретичного узагальнення для визначення стану розроблення проблеми розвитку медіаосвіти англомовних країн Америки та Європи, виявлення провідних теоретичних підходів; хронологічно-системний метод та метод ретроспективного аналізу для вивчення передумов, виокремлення етапів становлення досліджуваного явища; описово-аналітичний та порівняльно-зіставний методи для визначення загальних та специфічних тенденцій розвитку медіаосвіти англомовних країн Америки та Європи.

Ґрунтовний аналіз теоретичних і прикладних наукових розвідок медіаосвітніх процесів в англомовних країнах Америки та Європи дозволив виокремити й схарактеризувати три ключові періоди у формуванні й розвитку медіаосвіти та медіаграмотності англомовних країн: 40-60-ті роки ХХ ст. - період зародження та становлення медіаосвіти англомовних країн Америки та Європи; 70-90-ті роки ХХ ст. (остання чверть століття) - розвиток медіаосвіти та її інтеграція в систему середньої та вищої ланок освіти; від початку ХХІ століття – сучасний період розвитку медіаосвіти в англомовних країнах.

У контексті вивчення досвіду медіатеоретиків і практиків англомовних країн обґрунтовано необхідність застосування позитивного медіадосвіду для розв’язання проблем впровадження медіаосвіти в Україні.

ФОРМУВАННЯ МОВНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ДВНЗ «ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»)

Ольга Біличенко — 2024-12-24

Статтю присвячено висвітленню досвіду кафедри української мови та літератури щодо формування мовно-комунікативної культури здобувачів. Її наявність є важливою умовою професіоналізму майбутнього вчителя. Автор обґрунтовує необхідність вдосконалення цієї компетенції через оновлення змісту освітніх програм, зокрема впровадження в навчальний процес предметів комунікаційного спрямування. У статті розкриваються особливості вибіркових курсів комунікаційного блоку. Доводиться, що мовно-комунікативна підготовка може тривати протягом усього періоду навчання на освітньо-кваліфікаційних рівнях «бакалавр» та «магістр» на основі освітньо-професійної програми Середня освіта (Українська мова і література). Майбутній учитель української мови і літератури має бути обізнаним не тільки в галузі лінгвістики, мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, риторики. Автор переконує, що основою мовно-літературної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури є мова, але саме комунікативна компетенція дає можливість якісно вибудувати професійну діяльність.

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ЕКОЛОГІЧНИХ КОМІКСІВ

Ірина Вікторенко — 2024-12-24

У статті представлено практичне вирішення проблеми формування екологічної компетентності здобувачів початкової освіти засобами екологічних коміксів на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Обґрунтовано потребу в застосуванні інноваційних методів та засобів формування екологічної компетентності в учнів початкової школи. Розроблено, теоретично обґрунтовано та запроваджено в освітній процес експериментальну систему вправ для формування екологічної компетентності здобувачів початкової освіти засобами екологічних коміксів на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Визначено та охарактеризовано шестикомпонентну структуру системи вправ із використанням екологічних коміксів; на конкретних прикладах описано методику її впровадження в освітній процес; акцентовано увагу на особливостях використання кожної вправи, очікуваних результатів роботи учнів.

Ефективність упровадження системи вправ для формування екологічної компетентності учнів початкової школи засобами екологічних коміксів на уроках «Я досліджую світ» підтверджено статистичними матеріалами контрольного експерименту – підвищенням рівня сформованості екологічної компетентності здобувачів початкової освіти.

РОЗВИТОК МЕДІАГРАМОТНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Сабіна Іванчук — 2024-12-24

У статті досліджено теоретичні аспекти розвитку медіаграмотності педагогів дошкільної та початкової освіти в умовах цифровізації освітнього простору. Обґрунтовано актуальність проблеми, зумовлену інтенсивним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, зростанням впливу медіа на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, необхідністю формування нових компетентностей педагогів відповідно до вимог Нової української школи та державної освітньої політики. На основі аналізу наукової літератури розкрито сутність поняття медіаграмотності педагога та визначено її структурні компоненти. Теоретично обґрунтовано методологічні підходи до розвитку медіаграмотності педагогів: компетентнісний, системний та особистісно орієнтований, а також принципи безперервності, інтеграції та рефлексивності.

У дослідженні здійснено порівняльний аналіз особливостей медіаосвіти педагогів дошкільної та початкової ланки освіти, виявлено спільні характеристики (базові компетентності, професійні завдання, методичні аспекти) та відмінності, зумовлені специфікою роботи з різними віковими групами дітей та особливостями організації освітнього процесу. Визначено професійні компетентності у сфері медіаграмотності, специфічні для кожної з груп педагогів. Схарактеризовано основні напрями розвитку медіаграмотності педагогів через систему формальної (інституційні форми навчання), неформальної (гнучкі форми професійного розвитку) та інформальної (щоденна професійна діяльність) освіти. Розкрито особливості реалізації кожного напряму, форми та методи навчання, умови забезпечення ефективності професійного розвитку педагогів у сфері медіаосвіти.

Визначено сучасні тенденції та перспективні підходи до формування медіаграмотності педагогів, які включають створення персоналізованих траєкторій професійного розвитку, використання змішаного навчання, впровадження менторських програм, розвиток професійних навчальних спільнот. Обґрунтовано необхідність забезпечення належного методичного супроводу всіх напрямів розвитку медіаграмотності через розробку навчально-методичних матеріалів, створення цифрових освітніх ресурсів та формування банку успішних практик.

РОЗВИТОК УМІНЬ АНГЛОМОВНОГО ПРОФЕСІЙНО ЗОРІЄНТОВАНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

Ірина Пінчук — 2024-12-24

У дослідженні розглянуто особливості розвитку умінь англомовного професійно зорієнтованого спілкування майбутніх фахівців освітньої галузі, що є передумовою успішної конкурентноспроможності їх на світовому ринку праці. Метою статті є теоретичний аналіз особливостей розвитку умінь англомовної комунікації майбутніх фахівців педагогічної галузі в професійній діяльності. Зазначено, що актуальним завданням розвитку відповідних умінь є використання вузькоспеціалізованої лексики для виконання професійно орієнтованих завдань, спрямованих на досягнення успішного спілкування у виробничих ситуаціях. У ході добору автентичних наукових фахових текстів перевага надається оригінальним публікаціям професійно орієнтованого спрямування, оскільки саме вони дають змогу об’єднати в єдине ціле найважливіші напрями у навчанні англійської мови: наукові монографії англійською мовою, матеріали конференцій, публікації результатів теоретичних і спеціальних досліджень, аналітичні статті у періодичних і фахових виданнях англійською мовою.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В УКРАЇНІ

Інна Хижняк — 2024-12-24

У статті досліджено проблему розвитку методики навчання літературного читання в Україні. З’ясовано, що актуальність постійного розвитку й перегляду теоретичних та практичних засад методики навчання літературного читання є беззаперечною як з огляду на важливість якісного формування основ читацької компетентності здобувачів початкової освіти, так і з урахуванням мінливих умов організації освітнього процесу в початковій школі. Визначено, що від початку ХХІ ст. літературна освіта зазнає змін у державних стандартах щодо реалізації в межах інтегрованої чи окремої навчальної дисципліни, змістово-структурного наповнення, назви предмета тощо. Акцентовано увагу на тому, що вкрай вагомим для майбутнього педагога початкової школи, який у своєму професійному становленні має опанувати теоретичний та практичний базис методики навчання літературного читання, є знання і розуміння сутності сучасних тенденцій розвитку цієї науки, що неможливо без цілісного бачення всієї історії її розвитку, без усвідомлення питомих національних підвалин, сформованих упродовж століть її неоднозначної генези.

Визначено, що в науковому просторі наявна незначна кількість теоретичних праць, сфокусованих на загальній періодизації історії розвитку методики навчання літературного читання в Україні, хоча ця проблема дотично досліджувалася в межах історії розвитку національної освіти загалом і літературної освіти та початкової освіти зокрема. Метою статті визначено розробити загальну періодизацію процесу розвитку історії методики навчання літературного читання в початковій школі України та узагальнити зміст і здобутки кожного етапу, що використовуються в сучасній системі літературної освіти здобувачів початкової освіти.

З’ясовано, що в наявних періодизаціях загального розвитку української освітньої системи здебільшого описують до 7–8 етапів, крім того, учені одностайні в періодизації давніх часів, виокремлюючи прадавню добу, часи Київської Русі, козаччину, однак дещо по-різному поділяють подальший розвиток. У статті на основі узагальнення наявних періодизацій загального історичного поступу вітчизняної освіти та розвитку методики навчання української літератури виокремлено шість основних періодів становлення й розвитку методики навчання літературного читання в Україні: 1) період зародження методичної думки (VIII–середина ХІV ст.); 2) гуманістичний період (середина ХІV–ХVІ ст.); 3) духовно-просвітницький період (XVI–кінець XVIII ст.); 4) період системного наукового розвитку (кінець ХVІІІ–ХІХ ст.); 5) період розвитку та занепаду (початок ХХ ст. – 90 рр. ХХ ст.); 6) період національного відродження (кінець ХХ–початок ХХІ ст.). Зроблено висновок, що знання теоретико-методичних підвалин кожного періоду розвитку методики навчання літературного читання озброїть фахівця початкової освіти необхідним арсеналом прийомів, методів і технологій для покращення й оптимізації освітнього процесу на уроках літературного читання в початковій школі.

АНАЛІЗ ІНТЕГРАЦІЇ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВИМУШЕНОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА ЧЕХІЇ

Станіслав Чайченко — 2024-12-24

У дослідженні проаналізовано особливості інтеграції українських студентів-біженців у Чеській Республіці та внутрішньо переміщених студентів в Україні після російського вторгнення в лютому 2022 року. Метою було порівняти рівні інтеграції цих двох груп за мовним, економічним, соціокультурним, правовим та психологічним критеріями, для чого було проведено онлайн-опитування 46 українських студентів у Чехії (Університет Масарика) та 231 внутрішньо переміщеного студента в Україні (Донбаський державний педагогічний університет). Результати показують, що обидві групи стикаються зі значними викликами, незважаючи на підтримку з боку країн, інституцій та закладів вищої освіти. Мовні бар’єри залишаються проблемою навіть для студентів із середнім рівнем володіння чеською мовою. Економічна інтеграція ускладнюється низьким рівнем доходів та роботою, не пов’язаною з освітою. Соціокультурна інтеграція характеризується інтересом до місцевої культури, але обмеженими глибокими соціальними зв’язками з місцевим населенням.

Обидві групи демонструють добру обізнаність щодо своїх прав, але низький рівень участі в соціальних та політичних ініціативах. Особливо тривожним є високий рівень психологічного дистресу серед студентів, незважаючи на загальне задоволення життям. Дослідження підкреслює необхідність комплексних стратегій підтримки, які б зосереджувались не лише на практичних аспектах інтеграції, але й на психічному здоров’ї, соціальних зв’язках та довгостроковій економічній інтеграції.

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ І ПСИХОЛОГІВ В УКРАЇНІ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Олексій Білецький — 2024-12-24

Представлена стаття актуалізує проблему формування правової культури та свідомості майбутніх педагогів і психологів, що зумовлено ускладненням сучасного суспільства. Проблема формування правової культури сьогодні привертає значну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У дослідженні висвітлено основні аспекти, що привертають увагу сучасних дослідників. Це питанням впливу правової освіти на майбутніх педагогів і психологів, аналіз основних методичних підходів до формування правової культури студентів ВНЗ. Основною метою даного дослідження є теоретико-методологічний аналіз існуючої системи виховної роботи з формування правової культури майбутніх педагогів і психологів України. Авторами проаналізовано сучасні погляди на проблему формування правової культури та свідомості майбутніх педагогів і психологів, визначено низку концептуальних підходів, які створили основу для подальшого розвитку та формування правової компетентності та культури у майбутніх спеціалістів. галузі освіти та соціальної роботи. У дослідженні запропоновано основні компоненти ефективного формування правової культури майбутніх педагогів і психологів.

ІНТЕГРАЦІЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

Надія Вовк — 2024-12-24

У статті досліджується важливість та перспективи інтеграції медіакультури в систему навчання технологій, зокрема в контексті сучасних вимог до освіти та швидких змін у технологічному середовищі. Інтеграція медіакультури у викладання технологій сприяє формуванню не лише технічних компетенцій, а й критичного мислення, творчих здібностей і цифрової грамотності.

У статті акцентується увага на тому, що медіакультура включає не лише знання про медіа та їхні технології, але й здатність критично оцінювати медіаповідомлення, створювати власний контент, а також розуміти етичні, соціальні та екологічні аспекти використання медіа. Описуються основні переваги інтеграції медіакультури у викладання технологій. Розглянуто конкретні приклади та методи інтеграції медіакультури в процес навчання технологій, зокрема через використання мультимедійних інструментів, інноваційних платформ для створення колективних проєктів.

Стаття також містить рекомендації для педагогів щодо впровадження медіакультури у викладання технологій. Пропонується проведення тренінгів для вчителів, розробка міждисциплінарних навчальних програм, а також створення спеціалізованих матеріалів і ресурсів для підтримки навчального процесу.

РОЗУМІННЯ КАТЕГОРІЇ ЗЛОЧИНУ СТУДЕНТАМИ В КУРСІ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Назар Ляшов — 2024-12-24

У статті проаналізовано наукові джерела спрямовані на дослідження категорії злочину. Розглянуто поняття злочину в полінауковому аспекті та можливості існування в сегменті художньої літератури. Визначено, що категорія злочину корелюється в художній літературі з різних позицій, має певні напрямки і піддається різноманітним класифікаціям. Виокремлено погляди зарубіжних письменників щодо категорії злочину. З’ясовано, що авторське моделювання злочину може бути фундаментальним сюжетом художнього твору, або одним із напрямків сюжету, його внутрішнім джерелом наповнення, або лише його психологічним мотивом. Акцентовано увагу на англійських романах Ч. Діккенса та Дж. Саймонса, які вивчаються студентами в курсі зарубіжної літератури. На основі аналізу творів «Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта», «Пригоди Олівера Твіста» та «Колір убивства» було виділено умови реалій злочину, а саме: створення підґрунтя для визначення причин злочинної поведінки персонажів творів; моделювання онтологічного зрізу злочинів; суспільний осуд чи схвалення злочинної моделі поведінки персонажів; авторське художнє моделювання злочину в аналізованих літературних творах.

Зроблено висновок, що одним із варіантів розуміння категорії злочину в зарубіжній художній літературі є з’ясування у аналізованих романах причин вчинення злочину; розгляд моделювання авторами різних типів персонажів-злочинців від крадіїв до вбивць; розкриття різноманітних видів осуду або покарань за скоєний ними злочин; виділення авторських прийомів художнього моделювання злочинного світу.

СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ОРФОГРАФІЧНОЇ ПИЛЬНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Світлана Помирча — 2024-12-24

У статті розглянуто проблему орфографічної пильності учнів початкової школи. Проаналізовано лінгвістичні основи викладання орфографії та формування орфографічної навички у науковій літературі. Охарактеризовано специфіку формування орфографічної пильності у здобувачів початкової освіти.

Визначено специфіку формування орфографічної пильності у здобувачів початкової освіти. Окреслено вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти мовно-літературної освітньої галузі.

Розглянуто різносторонність у підходах щодо визначення терміну «орфографічна пильність, що свідчить про відмінності в розумінні сутності орфографічної діяльності. Розглянуто три етапи формування орфографічної пильності у здобувачів початкової освіти., необхідних для становлення орфографічної діяльності.

Обґрунтована думка, що формування орфографічних навичок у здобувачів початкової освіти є процесом, який ґрунтується на формуванні необхідних знань правил. Орфографічна пильність виступає важливим елементом у формуванні орфографічної навички під час розвитку грамотності здобувачів початкової освіти.

МАСОВІ ВІДКРИТІ ОНЛАЙН-КУРСИ З МЕДІАГРАМОТНОСТІ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ МЕДІАОСВІТИ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ

Ольга Сипченко — 2024-12-24

У статті розкрито тему використання масових відкритих онлайн-курсів (МООС) у медіаосвіті учнів старшої школи, що має особливу актуальність із сучасними тенденціями цифровізації, глобалізації, гейміфікації, засилля дезінформації, впровадження онлайн-програм, курсів, навчання молоді в умовах цифрового середовища. Вдосконалення медіаосвіти молоді України також важливо через жорстоку інформаційну війну, що ведеться з початку російського-українського конфлікту (анексії Криму, збройного конфлікту на Донбасі, повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року). Метою статті є огляд масових відкритих онлайн-курсів з медіаграмотності як одного із сучасних засобів медіаосвіти учнів старших класів. Серед методів дослідження: аналіз та узагальнення наукових літературних джерел, які складають теоретичне підґрунтя дослідження; аналіз та порівняння наявних електронних платформ та MOOC курсів, виділення їх спільних та відмінних рис; узагальнення опису окремих MOOC курсів, їх структури, змісту. Розтлумачено абревіатуру МООС: «масовий (massive)» означає, що курс охоплюють значне коло інтересів громадян, а також можливість одночасного навчання значної кількості користувачів; «відкритий (open)» вказує на вільний доступ до курсу або його контенту; «онлайн (online)» характеризує спосіб доступу до курсу через мережу Інтернет; «курс (course)» має значення особливої організації змісту навчання у визначені часові інтервали із наданням доступу до ресурсів, ознайомлення з якими допомагає досягти поставлених цілей та запрограмованих результатів навчання. Розглянуто структуру та зміст онлайн-курсів «Медіаграмотність для освітян», «Медіаграмотність: практичні навички», «Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності», «Фактчек: довіряй-перевіряй», «Новинна грамотність», «Експрес медіаграмотність для підлітків», «Онлайн-курс із Фейкології». Зазначено, що курси такого типу надають широке коло можливостей щодо формування медіаграмотності здобувачів освіти, розвитку навичок фактчекінгу, критичного мислення, здатності логічно обґрунтовувати позицію, вдосконалення цифрової та комунікативної компетентностей, оволодіння вміннями навчатися впродовж життя.

СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ – МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-ХОРМЕЙСТЕРІВ – ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ

Володимир Смиренський — 2024-12-24

У статті докладно розглядається сутність синтезу структурних компонентів підготовки майбутніх педагогів-хормейстерів до педагогічної імпровізації. Визначено, що педагогічними умовами формування у майбутніх хорових диригентів готовності до педагогічної імпровізації є: мотиваційне забезпечення підготовки здобувачів освіти; опанування теоретичних знань і процесуальної сутності педагогічної імпровізації; формування комплексу імпровізаційних умінь і навичок, що загалом забезпечує ефективність інтуїтивного пошуку оперативного прийняття педагогічного рішення, адекватного несподіваній ситуації вокально-хорової комунікації та спрямованого на коригування її мети, змісту, методичних прийомів. Педагогічні умови активно впливають на мотиваційний, змістово-процесуальний і конструктивний компоненти професійної готовності майбутніх педагогів-хормейстерів до педагогічної імпровізації, створюючи можливість розробки структури їх підготовки.

Мета мотиваційного компонента – сформувати у майбутніх хорових диригентів комплекс мотивацій щодо готовності до педагогічної імпровізації. Відповідно до мети основні завдання передбачають: обґрунтування ролі мотиваційного компонента у формуванні готовності до педагогічної імпровізації; виявлення складу реально існуючих мотивів навчально-музичної діяльності педагогів; створення і впровадження в практику вокально-хорового навчання і виховання комплексу мотиваційного забезпечення готовності до педагогічної імпровізації.

Змістово-процесуальний компонент має на меті забезпечити формування у майбутніх педагогів-хормейстерів означеного компонента готовності до педагогічної імпровізації. Основне завдання полягає у визначенні змісту, об’єму, структури навчального матеріалу, опанування якого дасть змогу реалізувати мету. Мета і завдання змістово-процесуального компонента структури професійної підготовки до педагогічної імпровізації визначили його зміст, який складається з двох взаємопов’язаних частин теоретичних і процесуальних знань майбутніх педагогів-хормейстерів.

Конструктивний компонент має на меті сформувати у здобувачів освіти – майбутніх хорових диригентів – готовність до педагогічної імпровізації. Основними завданнями цього компонента є: формування конструктивного компонента, який сприятиме становленню мотиваційного і змістово-процесуального компонентів; розробка комплексу специфічних педагогічних дій, які формують у майбутніх педагогів-хормейстерів готовність до педагогічної імпровізації. Визначення мотиваційного, змістово-процесуального і конструктивного компонентів у структурі професійної підготовки майбутніх педагогів-хормейстерів до педагогічної імпровізації природно випливає із специфіки музичного заняття та є об’єктивною умовою реалізації освітньо-професійних програм з підготовки хормейстерів.

CУЧАСНІ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Григорій Цибулько — 2024-12-24

У статті розглянуто використання інноваційних технологій, як засобу розвитку соціальної компетентності, що є головною метою трудового навчання і формування творчої особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду. Поява нових педагогічних технологій зумовило прагнення постійно оптимізовувати навчально-виховний процес, вдосконалювати і використовувати різні рівні і різні цільові спрямованості навчання школярів. Подальший їх розвиток пов’язаний з орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти й виховання. Цілком зрозуміло, що на уроках трудового навчання учні мають отримати підготовку до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашнього господарювання, отримати загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини, залучитися до творчо-інтелектуальних і технологічних робіт, сформувати навички розв’язання творчих практичних завдань. Вирішити цю проблему звичними традиційними методами не завжди вдається ефективно.

ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ НА ЗАНЯТТЯХ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Максим Ябуров — 2024-12-24

У статті аналізується проблема формування міжкультурної компетентності майбутніх економістів в умовах глобалізації. Значущість володіння англійською мовою як основним засобом комунікації в міжнародному бізнес-середовищі дає підставу обирати цей предмет як ефективне середовище для формування міжкультурної компетентності майбутніх економістів. У сучасних умовах економісти постійно взаємодіють з міжнародними партнерами, що вимагає не лише знання професійної термінології, але й глибокого розуміння культурних контекстів, норм і цінностей різних країн. Основною метою дослідження є оцінка рівня сформованості міжкультурної компетентності у студентів під час занять з англійської мови та вплив отриманих результатів на подальший розвиток навичок міжкультурної компетентності. У дослідженні використовуються різноманітні методи вимірювання, зокрема анкетування, тестування, спостереження, кейс-стаді, рольові ігри та ведення щоденників рефлексії. Висновки свідчать про позитивний вплив інтерактивних методів навчання на розвиток міжкультурної компетентності, що є критично важливим для успішної професійної діяльності економістів у міжнародному контексті.

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ГРИ «ІНТЕРГРАЙКО» ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ СЕЕН НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Олена Ябурова — 2024-12-24

У статті розглядаються методичні прийоми використання навчальної гри «Інтерграйко» для реалізації принципів СЕЕН (соціально-емоційного і екологічного навчання) на уроках англійської мови в початковій школі. Автори здійснили комплексний аналіз наукових публікацій в Україні та за кордоном, що висвітлюють основні принципи СЕЕН, а також дидактичні засади застосування ігор як ефективного інструменту інтеграції цих принципів у навчальний процес. Особливу увагу приділено ігровим принципам, таким як доступність, послідовність, систематичність, зацікавленість, забезпечення навчальної цілісності та інтеграція навчальних предметів.

У роботі надано детальний опис навчальної гри «Інтерграйко», можливих завдань, а також етапів її впровадження у навчальний процес. Запропонована таблиця, що демонструє кореляцію між принципами використання гри та положеннями СЕЕН, допомагає зрозуміти, як ігрові методи сприяють розвитку соціальних та емоційних компетентностей учнів, а також їх екологічної свідомості. Висвітлено методичні прийоми, які можуть бути ефективно використані для впровадження зазначених принципів через гру на уроках англійської мови. У висновках зазначено, що застосування навчальних ігор, зокрема «Інтерграйко», є важливим засобом активізації навчання та розвитку соціально-емоційних навичок молодших школярів, що є ключовим для сучасного освітнього процесу.

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ СТАНДАРТІВ ТА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ірина Бойко — 2024-12-24

Стаття присвячена актуальній проблемі розвитку комунікативної компетентності особистості. Наразі через активний розвиток цифрових технологій важливого значення набувають цифрові форми комунікації, отже видозмінюються зміст та структура поняття комунікативної компетентності. Саме тому на часі переосмислення змісту поняття «комунікативна компетентність», усвідомлення його нових компонентів, переформатування наявних складників, що вимагає аналізу нових освітніх та професійних стандартів, прийнятих в останні роки в Україні, сучасних наукових розвідок з метою обґрунтування й осмислення сучасного контексту, що й становить мету даної статті.

Проаналізовано низку вітчизняних та іноземних документів (Державний стандарт початкової освіти (2018), Державний стандарт базової середньої освіти (2020), професійні стандарти «Викладач закладу вищої освіти» (2024), «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024), Європейську довідкову рамку ключових компетентностей для навчання впродовж життя (2018 р.), Європейську рамку особистісної, соціальної та навчальної ключової компетентності (2020) та ін.) з метою визначення нових підходів до тлумачення ключового поняття. Аналіз наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних вчених створив науково-теоретичне підґрунтя для усвідомлення сутності комунікативної компетентності й дозволив з’ясувати, що цей педагогічний феномен вивчався багатьма авторами, в останні десятиліття був предметом численних дисертаційних робіт, монографічних досліджень, теоретичних та емпіричних наукових розвідок тощо. Власне тлумачення поняття «комунікативна компетентність» надано фахівцями психолого-педагогічних наук, соціології, культурології тощо. Зроблено висновок, що існують різні підходи до визначення змісту цього поняття. Переважна більшість науковців визначає його як сукупність знань, умінь та навичок, які забезпечують ефективне спілкування; або як здатність встановлювати і підтримувати контакти з іншими людьми; або як набір комунікативних здібностей в системі внутрішніх ресурсів особистості. Відзначимо, що загальним чинником, що об’єднує всі тлумачення комунікативної компетентності є спілкування, тобто міжособистісна діяльність суб’єктів комунікативних дій.

КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ

Ван Сян — 2024-12-24

Стаття присвячена виокремленню критеріїв, показників та рівнів сформованості самоосвітньої компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі професійної підготовки з метою подальшого дослідження реального стану сформованості самоосвітньої компетентності в процесі фахової підготовки засобами неформальної освіти. Обґрунтовано багатоаспектність та складність вирішення проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фахової підготовки засобами неформальної освіти. З урахуванням концептуальних положень системного, компетентнісного, діяльнісного, транскультурного, поліцентричного підходів; теорії і практики саморозвитку особистості та формування самоосвітньої компетентності майбутніх учителів, нами було запропоновано поняття «самоосвітня компетентність», яке є певним показником соціальної та професійної зрілості особистості, що має особливе значення в умовах переходу до інформаційного суспільства, а також є одним із головних критеріїв оцінки якості професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Визначено критерії сформованості самоосвітньої компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва засобами неформальної освіти: мотиваційний, змістовий, діяльнісний та рефлексивний.

СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ

Яків Полковніков — 2024-12-24

У статті розглядаються основні компоненти професійної культури, включаючи етичні, комунікативні, практичні та наукові аспекти, які є важливими для формування цілісного образу майбутнього фахівця. Особлива увага приділяється взаємозв’язку між теоретичними знаннями та практичними навичками, а також значенню емоційно-ціннісних компонентів у професійній діяльності лікарів-стоматологів. На основі аналізу існуючих підходів до структурування професійної культури, враховуючи специфіку професійної діяльності стоматологів, пропонується модель, що об’єднує когнітивний, практичний та емоційно-ціннісний компоненти. Розглянуто зміст кожного з компонентів і їх значення для підготовки лікарів-стоматологів. Окреслено перспективи подальшого дослідження, які полягають у практичній реалізації завдань формування професійної культури в системі післядипломної освіти для стоматологів.