Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти

ФОРМУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАГІСТРАНТІВ ТА АСПІРАНТІВ НА ЗАСАДАХ АКАДЕМІЧНОЇ СПІВПРАЦІ: МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ПРОЄКТ

2026-01-12T21:14:03+02:00

Статтю присвячено висвітленню перебігу реалізації міжрегіонального проєкту ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» та Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка з формування методологічної культури магістрантів та аспірантів освітніх спеціальностей у формальній та неформальній освіті. Окреслено сутність методологічної культури як ключового компонента професійної та наукової підготовки здобувачів вищої освіти. Здійснено аналіз освітніх програм спеціальностей Середня освіта. Українська мова і література другого (магістерського) та Освітні, педагогічні науки третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти. Висвітлено досвід профільних кафедр закладів щодо формування методологічної культури здобувачів у формальній освіті (висвітлено освітні компоненти «Методологія наукових (педагогічних) досліджень», «Академічна культура педагога-дослідника», «Етика наукового пошуку») та неформальній освіті (науково-дослідні лабораторії). Запропоновано рекомендації щодо процесу формування методологічної культури магістрантів та аспірантів на засадах академічної співпраці прифронтових закладів вищої освіти.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОСВІТЯН: ВІД УЧИТЕЛЯ ДО КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

2026-01-12T22:08:06+02:00

У статті досліджено сутність і роль критичного мислення як ключового інструментарію професійної діяльності сучасних освітян — від учителя до керівника закладу освіти. Розкрито його значення для ухвалення обґрунтованих рішень, розвитку рефлексивності та забезпечення інноваційності освітніх практик. Визначено нормативно-правові засади, що регламентують інтеграцію критичного мислення у систему підготовки й підвищення кваліфікації педагогів та управлінців. Проаналізовано сучасні наукові дослідження і практики, що акцентують увагу на методиках формування критичного мислення у вчителів і керівників освіти, зокрема через застосування цифрових технологій, неформальної освіти та інноваційних педагогічних методів. Окреслено бар’єри й виклики його розвитку та перспективи подальшої інтеграції у вітчизняну освітню політику.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В УМОВАХ ОСВІТНІХ РИЗИКІВ

2026-01-13T14:00:40+02:00

Українська освіта наразі працює в умовах значних освітніх ризиків, спричинених військовими загрозами, вимушеним переміщенням дітей, порушенням соціальних зв’язків та ін. За таких обставин розвиток ЕІ стає соціально необхідним завданням, оскільки він забезпечує основу для психологічного благополуччя, соціальної інтеграції та підвищення якості освіти в сучасних умовах. У статті зроблено спробу дефінувати емоційний інтелект учнів початкової школи та визначити його компоненти, які формуються та розвиваються в умовах освітніх ризиків.

На основі аналізу сутнісних та орієнтованих на результат характеристик емоційний інтелект учнів початкової школи в умовах освітнього ризику у статті визначено як інтегровану здатність підтримувати та розвивати психологічно комфортне середовище для життєдіяльності та соціального спілкування, що виражається через особисте благополуччя та стресостійкість у постійно змінюваних умовах. Структура емоційного інтелекту, пропонована авторами статті, включає п’ять обов’язкових компонентів: емоційна самосвідомість (здатність розпізнавати та називати свої емоційні стани), емоційна саморегуляція (володіння техніками заспокоєння, перемикання уваги та стратегіями подолання стресу), емпатія (здатність розуміти та реагувати на емоційні стани інших), соціалізація (здатність використовувати емоційну інформацію для ефективної взаємодії) та емоційна стресостійкість (здатність адаптуватися, регулювати емоційні стани, долати труднощі та підтримувати продуктивну діяльність у складних обставинах).

ФАСИЛІТАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ НУШ І ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ШКОЛАХ УКРАЇНИ

2026-01-13T14:14:13+02:00

Стаття присвячена дослідженню ролі фасилітації як головного інструменту трансформації освітнього процесу в умовах Нової української школи та впровадження соціально-емоційного навчання. На основі п’ятирічного досвіду реалізації програми СЕЕН в Україні розкрито потенціал фасилітаційного підходу для розвитку довірливих стосунків, активного залучення учнівства та формування середовища благополуччя. Проаналізовано сучасні міжнародні та українські дослідження, що підтверджують ефективність фасилітації у формуванні соціально-емоційних навичок, зокрема емпатії, саморегуляції та навичок співпраці. Особливу увагу приділено інструментам формувального оцінювання, мові запрошення, вдумливим діалогам і груповій взаємодії. Представлені результати опитувань учительства та адміністрацій експериментальних шкіл демонструють зростання професійної компетентності педагогинь і педагогів та потребу в подальшій підтримці фасилітаційних практик. Авторський склад наголошує на актуальності фасилітації для реалізації партнерської педагогіки та формування цілісного середовища розвитку в українській освіті.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТУ ЗОВНІШНЬОЇ АКАДЕМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

2026-01-13T14:33:54+02:00

Стаття присвячена умовам реалізації проєкту Erasmus+ Staff Mobility for Training programme в університеті Акденіз (м. Анталья, Туреччина) що стосується порівняння програм підготовки викладачів української, турецької та англійської мов у вищих навчальних закладах та визначення спільних сфер. Авторами розкрито мету, завдання, особливості реалізації проєкту міжнародної академічної мобільності. Підкреслено, що цей процес дає можливість студентам, викладачам та дослідникам навчатися, стажуватися та працювати за кордоном, зокрема в рамках програми Erasmus+. Зазначається, що це важлива складова освітнього процесу для розвитку професійних, особистісних та міжкультурних якостей. Визначено інституційний потенціал впровадження міжнародної академічної мобільності на кафедрах української мови та літератури та іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет».

СИСТЕМНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ»

2026-01-13T14:51:51+02:00

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та практичним аспектам впровадження системно-діяльнісного підходу (СДП) в освітній процес закладів вищої освіти, зокрема при вивченні диференціальних рівнянь. СДП, що інтегрує системну методологію і теорію діяльності, розглядається як методологічна основа для формування професійних компетентностей майбутніх фахівців, забезпечуючи активну суб'єктну позицію студентів через системну організацію їхньої пізнавальної діяльності. Автори аналізують багаторівневі труднощі студентів при опануванні диференціальних рівнянь – від концептуального розуміння сутності рівнянь як моделей динамічних процесів до операційних навичок розвʼязування та прикладного моделювання. Підкреслюється вирішальна роль мотивації, вікових особливостей та методичної компетентності викладача (здатність створювати проблемні ситуації, використовувати сучасні технології, зокрема цифрові навчальні платформи) для ефективності навчального процесу.

Обґрунтовується структура системно-діяльнісної технології як динамічного, інтегративного конструкту, який вимагає комплексної модернізації змісту математичної освіти (професійна, практична, міждисциплінарна орієнтація). В якості основного дидактичного інструменту для практичної реалізації СДП та систематизації дій здобувачів пропонуються навчальні картки. Також наголошується на важливості вивчення зарубіжного досвіду та необхідності педагогічного експерименту для перевірки запропонованих теоретичних засад на практиці.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛЯ ДО РОБОТИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВОЇ ТА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2026-01-13T15:05:36+02:00

У статті висвітлюються особливості підготовки майбутніх вихователів до роботи, спрямованої на розвиток мовленнєвої та комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку. Окрему увагу приділено важливості професійно-педагогічної діяльності, яка передбачає досягнення основних цілей навчання та успішне вирішення освітніх, методичних і виховних задач. Зазначається значення знань про специфіку педагогічного спілкування, володіння професійним мовленням, а також дотримання норм мовленнєвої поведінки, що забезпечують ефективність і результативність роботи вихователя у сфері дошкільної освіти. Акцентовано, що мовленнєвий і комунікативний розвиток дітей є ключовим інструментом для встановлення ними контакту з навколишнім світом та сприяє процесу їх соціалізації.

Готовність майбутніх вихователів до розвитку мовленнєвої та комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку визначено як складну професійно значущу якість особистості, яка визначає успішність вирішення професійно-педагогічних завдань мовленнєвого та комунікативного розвитку дітей дошкільного віку в умовах стандартизації дошкільної освіти. Визначено складові готовності майбутніх вихователів до розвитку мовленнєвої та комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний, креативний, емотивний, а також їх показники.

Акцентовано увагу на особливостях організації педагогічного процесу в закладі вищої освіти педагогічного спрямування, орієнтованих на перетворення теоретичних, методологічних, методичних і технологічних знань у сфері дошкільної педагогіки в практичну діяльність з дітьми. Це досягається через застосування міждисциплінарних зв’язків освітніх компонентів, у яких інтегровано методику розвитку мовлення дітей у різних видах активності, таких як театрально-мовленнєва, театрально-ігрова, образотворчо-мовленнєва, музично-мовленнєва та інші.

Зроблено висновок, що для формування високого рівня готовності майбутніх вихователів до роботи з розвитку мовленнєвої та комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку з урахуванням специфіки цієї сфери професійного становлення фахівців необхідна розробка та наукове обґрунтування концептуальної моделі підготовки студентів педагогічного ЗВО до ефективної роботи з мовленнєвого розвитку; включення в підготовку майбутніх вихователів змістовних компонентів готовності, що підсилюють мовленнєву комунікативну складові; технологічне забезпечення цього процесу на основі розробка діагностичних методик, що дозволяють встановлювати наявний рівень даного виду готовності, який характеризує майбутнього вихователя дошкільної освіти як професіонала, що розуміє загальнолюдську цінність періоду дошкільного дитинства, мотиви та потреби у вирішенні професійно-педагогічних завдань у сфері розвитку мовленнєвої та комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку.

ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПРЕРИВНОСТІ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВОГО ТА БЕЗПЕКОВОГО СПРЯМУВАННЯ

2026-01-13T15:40:38+02:00

Стаття присвячена дослідженню важливої теми впровадження змішаного навчання як ефективного інструменту забезпечення безперервності освітнього процесу в умовах повномасштабного вторгнення для підготовки майбутніх фахівців військового та безпекового спрямування. Підкреслюється, що професійна підготовка майбутніх фахівців військового та безпекового спрямування є актуальною та пріоритетною через збройну агресію росії проти України. Вочевидь, постає необхідність покращення якості підготовки майбутніх військовослужбовців та реалізації освітнього процесу в сучасних умовах.

В статі обґрунтовуються причини модернізації військової освіти, пропонуються шляхи вирішення проблеми та визначаються перспективи подальшого наукового опрацювання обраної проблематики. Відмічено, що впровадження змішаного навчання в навчальний процес у фокусі військової освіти може стати доречним рішення для отримання нових знань майбутніми фахівцями та діючими військовослужбовцями, які виконують наявні службові обов’язки. Вказано підґрунтя змішаного навчання, що базується на поєднанні дистанційного навчання, очного навчання та онлайн навчання. Окреслено базові моделі змішаного навчання та надано рекомендації щодо їх впровадження у військову освіту. Описано переваги впровадження змішаного навчання, а також окреслено роль викладача під час впровадження моделей змішаного підходу.

Звертається увага на важливість дотримання правил кібербезпеки для збереження особистих даних та службової інформації від ворожих кібератак.

У висновках підкреслюється, що впровадження технологій змішаного навчання в умовах повномасштабного вторгнення в Україну є виваженим та доцільним рішенням для збереження якості освітнього процесу в Україні. Окреслено лакуни обраної проблематики та перспективи подальших розвідок.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2026-01-13T19:10:45+02:00

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню системи принципів формування громадянської компетентності майбутніх офіцерів Збройних Сил України в процесі їхньої фахової підготовки. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією ЗСУ відповідно до стандартів НАТО та потребою підготовки офіцерів нового типу, які поєднують високі бойові якості з усвідомленням громадянської відповідальності, повагою до прав людини та принципів демократії. У статті розкрито сутність громадянської компетентності майбутнього офіцера як інтегрованої якості особистості, що включає когнітивний, ціннісно-мотиваційний та діяльнісний компоненти. Представлено цілісну систему принципів, структуровану за трьома групами: загальнодидактичні (науковості, систематичності, свідомості, доступності, наочності), специфічні (патріотичної спрямованості, демократичності, громадянської відповідальності, правової культури, полікультурності, єдності професійної та громадянської ідентичності) та організаційні принципи (інтеграції, рефлексивності, соціального партнерства, моделювання професійних ситуацій, особистісного прикладу). Обґрунтовано, що дотримання цієї системи принципів створює необхідні умови для формування нового покоління українських офіцерів – професіоналів, здатних захищати не лише територію держави, а й демократичні цінності та конституційний лад України.

СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У КОНТЕКСТІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

2026-01-13T20:06:56+02:00

У статті теоретично обґрунтовано структуру професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів як багаторівневої інтегративної системи, що включає взаємопов’язані компоненти різного рівня узагальненості. Проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення сутності професійної компетентності, її видів та взаємозв’язків, що забезпечують функціональну цілісність професійної підготовки фахівців. Підкреслено, що формування професійної компетентності здійснюється відповідно до чітко визначених вимог стандарту вищої освіти, що забезпечує нормативну відповідність процесу підготовки майбутніх педагогів сучасним вимогам професійної діяльності. На підставі аналізу стандарту вищої освіти та професійного стандарту виокремлено складові професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів, які формалізовані в нормативних документах: інтегральну, загальні (громадянсько-правову, ціннісно-культурну, операційно-діяльнісну, етико-поведінкову) і спеціальні (мовно-комунікативну, предметно-методичну, інформаційно-цифрову, психологічну, емоційно-етичну, здоров’язбережувальну, прогностичну, інклюзивну, організаційну, оцінювально-аналітичну, компетентність педагогічного партнерства, здатність до навчання впродовж життя) компетентності. Інтеграція цих компонентів формує цілісну систему професійної компетентності, яка забезпечує здатність майбутнього вчителя початкових класів ефективно та відповідально реалізовувати трудові функції в умовах сучасного динамічного освітнього середовища.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ»

2026-01-13T20:16:33+02:00

У статті розглянуто проблему формування безпечного освітнього середовища в умовах сучасних викликів, зокрема повномасштабної війни в Україні, що зумовила зростання фізичних і психологічних ризиків для учнів та педагогів. Проаналізовано наукові підходи до забезпечення комплексної безпеки учасників освітнього процесу, які поєднують принципи безпеки життєдіяльності (БЖД) з психолого-педагогічними аспектами. Особливу увагу приділено психологічній складовій, адже саме вона визначає рівень емоційного благополуччя, стресостійкості та здатності до ефективної соціальної взаємодії в умовах нестабільності. Висвітлено досвід українських і зарубіжних дослідників щодо організації психологічно безпечного простору, а також розглянуто специфіку реалізації відповідних підходів в умовах воєнних дій. Підкреслено виховний потенціал дисципліни «Безпека життєдіяльності та охорона праці», яка не лише забезпечує засвоєння знань про алгоритми дій у небезпечних ситуаціях, а й сприяє формуванню відповідального ставлення до власного здоров’я та безпеки. Зроблено висновок, що ефективна інтеграція психолого-педагогічних аспектів із принципами БЖД створює основу для розвитку здоров’язбережувальних компетентностей учнів і педагогів, підвищення їхньої готовності діяти в умовах ризику та формування цілісного безпечного освітнього простору.

ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ФОРМУВАННЯ ГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2026-01-13T20:44:37+02:00

У статті розглянуто теоретичне осмислення креслення як ключового носія технічної інформації в умовах цифровізації освіти та виробництва. Обґрунтовано необхідність систематичного викладання графічних дисциплін у закладах загальної середньої освіти для забезпечення конкурентоспроможності випускників на сучасному ринку праці.

Проаналізовано стан викладання креслення в українських закладах загальної середньої освіти та визначено основні проблеми: скорочення годин на вивчення графічних дисциплін, недостатнє матеріально-технічне забезпечення, застарілі методики викладання, що не враховують можливості сучасних цифрових технологій. На основі аналізу наукових праць В. Виноградова, В. Сидоренка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського, Л. Костенка, В. Мадзігона, визначено структуру графічної компетентності та шляхи її формування.

Особлива увага приділяється інтеграції традиційних методів навчання креслення з сучасними CAD/CAM системами, що забезпечує формування як базових графічних умінь (читання креслень, виконання проєкцій, нанесення розмірів), так і цифрових компетентностей (робота в AutoCAD, SolidWorks, Fusion 360). Доведено, що саме поєднання класичної нарисної геометрії з комп’ютерним моделюванням створює міцний фундамент для подальшого професійного навчання в технічних галузях.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ВІДОМОСТІ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВИВЧЕННЮ ДОБИ АНТИЧНОСТІ, 10 КЛАС

2026-01-13T21:07:42+02:00

Статтю присвячено визначенню характеру історико-культурологічної інформації, необхідної для повноцінного сприйняття десятикласниками «Одіссеї» Гомера, та завданням, які можуть бути запропоновані для опрацювання цих відомостей.

Автори статті відзначають, що, по-перше, необхідно актуалізувати опорні знання, які учні отримали в попередні роки, для чого пропонуються такі завдання, як читання мовчки, або літературний диктант «Ідеали античності з нами», кросворд, який передбачає визначення давньогрецьких богів за їхніми функціями, знаходження відповідностей між грецькими та римськими богами, розподіл героїв грецьких міфів за циклами (Троянський – інші), тест «Міфи троянського циклу».

Для мотивації навчальної діяльності учнів, на думку авторів, добре підійдуть такі інтерактивні вправи, як «Згадаймо міфологічних героїв «Одіссеї» (перегляд 3D Галереї) та «Міфологічні герої «Одіссеї»: знайди відповідності».

Автори статті вважають, що роботі над змістом твору мають передувати індивідуальні повідомлення учнів (до яких може додаватися коментар учителя), присвячені розвитку господарства та специфіці суспільно-політичного та родинного життя давніх греків у гомерівський період.

Пропонується також цікава робота, повʼязана з аналізом шляху Одіссея додому та привʼязки цього маршруту до географічної мапи, яка дозволяє, з одного боку, перевірити знання учнями тексту твору, з іншого – спрямована на розвиток інформаційно-цифрової компетентності десятикласників, їх аналітичного мислення, кругозору.

Розроблені авторами статті завдання допоможуть десятикласникам більш глибоко та правильно сприйняти доволі складний античний твір. Вони можуть бути використані в різних навчальних ситуаціях уроків, є доступними для учнів, підходять для дистанційного навчання.

ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ЗМІШАНОМУ НАВЧАННІ

2026-01-13T21:39:24+02:00

Стаття присвячена аналізу цифрових платформ та інструментів для розвитку іншомовної комунікативної компетентності військовослужбовців у змішаному форматі навчання. Актуальність дослідження зумовлена євроатлантичною інтеграцією України та потребою у відповідній мовній підготовці військових відповідно до стандартів NATO STANAG 6001. Визначено іншомовну комунікативну компетентність військовослужбовців як інтегративну якість особистості, що включає лінгвістичний, соціолінгвістичний, дискурсивний, стратегічний, міжкультурний та технологічний компоненти. Розроблено систему критеріїв відбору цифрових платформ для військового контексту, що охоплює функціональні, технічні, педагогічні, професійно-контекстуальні та економічні параметри. Здійснено класифікацію та детальний аналіз шести категорій цифрових рішень: систем управління навчанням (Moodle, Google Classroom, Microsoft Teams), спеціалізованих мовних платформ загального призначення (Duolingo, Rosetta Stone, Babbel), інструментів для розвитку окремих мовленнєвих навичок (ELSA Speak, Grammarly, Quizlet), професійно орієнтованих платформ (Cambridge Military English, NATO BILC), інструментів на базі штучного інтелекту (ChatGPT) та засобів синхронної взаємодії (Zoom, VR-платформи). Встановлено, що жодна платформа не забезпечує всі потреби військової мовної освіти. Обґрунтовано екосистемну модель інтеграції цифрових інструментів у змішане навчання, яка поєднує LMS як основу, спеціалізовані інструменти для розвитку окремих навичок, платформи відеоконференцій, AI-асистенти та професійно орієнтовані ресурси. Практична значущість дослідження полягає у наданні викладачам військових закладів освіти обґрунтованих рекомендацій щодо вибору та інтеграції цифрових технологій для оптимізації мовної підготовки відповідно до специфіки військової професії.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

2026-01-12T22:33:14+02:00

У статті розглядається актуальна проблема формування екологічної культури майбутніх викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти в контексті глобальної екологічної кризи та необхідності переходу суспільства до сталого розвитку. Обґрунтовується особлива роль педагогів професійного навчання у формуванні екологічно свідомого покоління фахівців, здатних приймати професійні рішення з урахуванням екологічних наслідків виробничої діяльності. Здійснено аналіз наукових підходів до розуміння сутності понять «педагогічні умови» та «організаційно-педагогічні умови», визначено їх роль у забезпеченні ефективності освітнього процесу. Розкрито основні характеристики та напрями формування екологічної культури студентів, зокрема розвиток екологічних переконань, ціннісних орієнтацій, наукової системи знань та вольових якостей.

Виокремлено та науково обґрунтовано дві групи організаційно-педагогічних умов формування екологічної культури майбутніх викладачів у галузі автомобільного транспорту. До «зовнішніх» умов віднесено нормативно-правову базу, адекватне фінансування, систему акредитації якості освіти, грантові програми, партнерство із зацікавленими сторонами, міжнародний обмін та сучасну інформаційно-технологічну інфраструктуру. «Внутрішні» умови передбачають екологізацію змісту навчальних дисциплін, інтеграцію екологічного виміру у фахову підготовку, практичну проєктну діяльність, залучення стейкхолдерів та створення еколого-освітнього середовища.

Доведено, що комплексна реалізація визначених організаційно-педагогічних умов забезпечує ефективне формування екологічної культури студентів, усвідомлення ними важливості екологічно доцільної професійної діяльності та розвиток практичних умінь впроваджувати екологічно обґрунтовані рішення у майбутній роботі викладачів закладів професійної освіти.

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СПЕЦІАЛЬНОСТІ А4.01 СЕРЕДНЯ ОСВІТА (УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА) ЗДОБУВАЧІВ ПЕРШОГО (БАКАЛАВРСЬКОГО) РІВНЯ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ВЗАЄМОЗВʼЯЗОК І ВЗАЄМООБУМОВЛЕНІСТЬ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО І МОВОЗНАВЧОГО СПРЯМУВАН

2026-01-22T20:07:20+02:00

Формування компетентностей через міждисциплінарний взаємозв’язок допомагає здобувачам набути навички, які є важливими для успішної кар’єри за спеціальністю А4.01 Середня освіта (Українська мова і література). Процес формування компетентностей сприяє розвитку особистості здобувача. У межах однієї освітньої програми завдяки міждисциплінарному підходу можна вивчати освітні компоненти літературознавчого й мовознавчого спрямування, зокрема «Вступ до літературознавства», «Історія української літератури», «Фольклор», «Україна у світовому літературному просторі», «Дитяча література», «Мовно-літературний аналіз тексту», «У світі сучасної підліткової літератури», «Література рідного краю», «Література початку ХХІ століття», «Вступ до мовознавства», «Сучасна українська літературна мова».

У ході проведення дослідження зібрано та узагальнено теоретичний матеріал із досліджуваної теми; проаналізовано авторські методики та пропозиції міждисциплінарної взаємообумовленості; визначено особливості та переваги міждисциплінарності; виявлено спільне й відмінне в функціонуванні певних міждисциплінарних взаємозв’язків при вивченні конкретних освітніх літературознавчих і мовознавчих компонентів. Формування компетентностей спеціальності А4.01 Середня освіта (Українська мова і література) в закладах вищої освіти має стати важливим елементом сучасної освітньої практики, який у майбутньому матиме величезний вплив на розвиток особистості та суспільства в цілому.

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕФЛЕКСІЇ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2026-01-22T20:23:37+02:00

У статті розкриваються теоретико-методологічні засади формування педагогічної рефлексії у процесі підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення якості педагогічної освіти в умовах компетентнісного та особистісно орієнтованого підходів, що потребують від сучасного вчителя високого рівня самосвідомості, аналітичного мислення та рефлексивних умінь.

У роботі уточнено сутність поняття «педагогічна рефлексія» як багатовимірного феномена, що поєднує когнітивні, емоційно-ціннісні та поведінкові компоненти професійної свідомості. Рефлексія розглядається як механізм самоаналізу, оцінювання та регуляції педагогічної діяльності, який забезпечує готовність педагога до творчого вирішення професійних завдань та безперервного саморозвитку.

Проаналізовано основні наукові підходи до трактування рефлексії вітчизняними та зарубіжними дослідниками, зокрема І. Зязюном, О. Савченко, І. Бехом, В. Сєріковим, Л. Виготським, Дж. Дьюї, Д. Шоном, К. Роджерсом.

Обґрунтовано важливість створення педагогічних умов для розвитку рефлексивних умінь студентів, зокрема використання діалогових форм навчання. Показано, що розвиток педагогічної рефлексії сприяє переходу від репродуктивного до творчого стилю викладання, удосконаленню педагогічної взаємодії та зміцненню професійної ідентичності майбутнього вчителя.

ҐЕНДЕРНІ ПІДХОДИ У ЗМІСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2026-01-22T20:40:47+02:00

У статті досліджено особливості застосування гендерних підходів у сучасній українській дитячій літературі та проаналізовано їхній вплив на формування уявлень учнів про соціальні ролі та гендерну культуру. Розглянуто теоретичні засади гендерної педагогіки та гендерних студій, а також способи їхнього відображення в художніх текстах для дітей. Особливу увагу приділено характеристиці образів персонажів, їхніх соціальних ролей, моделей поведінки та мовних особливостей у контексті подолання стереотипних уявлень про чоловічі й жіночі ролі. Проаналізовано потенціал сучасної української дитячої літератури для виховання толерантності, поваги до індивідуальності дитини та розвитку критичного мислення. Розглянуто можливості використання досліджуваних творів у навчальному процесі початкової школи, зокрема для реалізації завдань гендерної соціалізації та подолання гендерних стереотипів. Доведено, що сучасні українські письменники активно інтегрують у свої твори ідеї гендерної культури, що сприяє формуванню у молодших школярів свідомого та відповідального ставлення до соціальних ролей і взаємодії в суспільстві.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ, ЇХ ГЕНДЕРНОЇ ІНКЛЮЗІЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ПІД ЧАС ЗЯСУВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕМІНИТИВІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

2026-01-23T20:44:58+02:00

У статті розглянуто особливості функціонування фемінітивів у медичній сфері сучасної української мови, вияскравлено історичні витоки й етапи становлення категорії жіночості, окреслено словотвірні моделі творення фемінітивів, проаналізовано їх продуктивні типи й особливості застосування під час професійної комунікації, унормуваного вживання назв медичних професій жіночого роду. Визначено соціолінгвістичні чинники поширення фемінітивів в українськомовному медичному дискурсі, зокрема актуалізовано демократизацію суспільного життя, утвердження гендерної рівності та інтеграцію України у європейський культурний простір. Продемонстровано дидактичну сутність порушеної проблеми у площині викладання української мови та літератури: акцентовано, що робота з фемінітивами сприяє формуванню мовної культури учнів, їхньої гендерної інклюзії та професійної орієнтації. З’ясовано, що фемінітиви медичної галузі є не лише мовною інновацією, а й важливим соціальним маркером, який відбиває рівноправність жінок і чоловіків у професійній діяльності.

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПРИКЛАДНОГО ТА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

2026-01-24T09:47:02+02:00

Сучасні трансформації в освітньому просторі, пов’язані з цифровізацією, інформатизацією та динамічним розвитком технологій, зумовлюють нові вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів інформатики. Знання лише базових понять інформатики вже не є достатніми. Важливо, щоб педагог був здатний ефективно організовувати навчальний процес із використанням прикладного, навчального, інструментального та спеціалізованого програмного забезпечення, створювати інтерактивне середовище, впроваджувати цифрові ресурси та інноваційні форми навчання.

Готовність майбутнього вчителя інформатики до застосування програмного забезпечення є одним із ключових показників його професійної компетентності. Ця готовність визначає якість викладання, ефективність цифрової взаємодії з учнями, уміння обирати оптимальні інструменти для різних педагогічних задач, а також здатність адаптуватися до технологічних змін.

У даній статті розкриваються теоретичні аспекти формування готовності майбутніх учителів інформатики до використання прикладного та програмного забезпечення освітнього процесу, яка визначається як стан особистості, що включає мотивацію, знання, досвід і установки, що забезпечують успішне виконання професійної діяльності, що нерозривно пов'язана з цифровою грамотністю, володінням ІКТ-компетенціями та вмінням інтегрувати технології в освітній процес.

Визначено поняття «готовність майбутнього вчителя інформатики до використання програмного забезпечення» як інтегральне утворення, що поєднує: мотиваційний компонент: сформованість професійних цінностей, усвідомлення необхідності використання цифрових інструментів у навчанні, готовність до інновацій; когнітивний: знання про класифікацію, можливості, способи використання різних видів програмного забезпечення; операційно-діяльнісний – уміння застосовувати ПЗ у практичній діяльності: створювати навчальні матеріали, організовувати діяльність учнів, здійснювати оцінювання; рефлексивно-аналітичний – здатність оцінювати власні дії, обґрунтовувати вибір програмних засобів, прогнозувати результати навчання. Надається класифікація прикладного та програмного забезпечення, необхідного майбутньому вчителю інформатики для освітньої діяльності, зокрема, офісні інструменти, графічні редактори, навчальні платформи, середовища програмування, хмарні сервіси, конструктори онлайн-курсів та презентацій.

Зроблено висновок, що формування готовності майбутніх учителів інформатики до використання прикладного та програмного забезпечення є ключовим аспектом їх професійної підготовки, а комплексна робота над мотиваційним, когнітивним, операційним та рефлексивним компонентами сприяє розвитку високого рівня професійної компетентності.

ЕТИКО-ПРАВОВА КУЛЬТУРА МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У КОНТЕКСТІ ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-01-24T09:59:42+02:00

У статті досліджується проблема формування етико-правової культури майбутніх психологів у контексті гуманізації вищої освіти в Україні. Розглянуто роль освітнього середовища закладу вищої освіти, дисциплін етико-правового спрямування, інтерактивних методів навчання та практичного досвіду у розвитку моральних цінностей та професійної відповідальності студентів. Проаналізовано досвід українських закладів вищої освіти (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, тощо), де через оновлення освітніх програм, упровадження дисциплін етико-правового спрямування та використання інтерактивних методів навчання забезпечується цілісна підготовка майбутніх психологів. Доведено, що системна гуманізація професійної підготовки є важливою передумовою формування високого рівня етико-правової культури та готовності до відповідальної, гуманної та правомірної професійної діяльності.

ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ «ПРАКТИКИ УСНОГО ТА ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ (АНГЛІЙСЬКА МОВА)» З ТОЧКИ ЗОРУ ЗДОБУВАЧІВ-БАКАЛАВРІВ

2026-01-24T10:14:01+02:00

The article presents the results of a survey on the acutely relevant topic of distance learning. Since March 2020, the applicants have been required to switch to a distance learning format. This study examines the features of distance learning of the English language for future bachelors-teachers of full-time and part-time forms of study. To determine the effectiveness and potential of distance learning, a survey was conducted among students to evaluate the developed model of teaching in the discipline “Practice of Oral and Written Speech (English)”. In connection with the transition to the distance learning format, there was a need to check the quality of teaching, as well as collect the opinions of the applicants on productivity in this format of teaching. The purpose of the article is to clarify the features of distance learning, to determine the positive and negative factors of the use of distance technologies in teaching disciplines at the Philological Faculty, in particular, when studying “Practice of Oral and Written Speech (English)” from the point of view of the applicants. The features of distance learning in the training of English teachers are outlined. Models of distance education in the process of training English teachers were considered.

The strengths and weaknesses of models of distance education in the process of training English teachers were analyzed. Offers were developed for the effective organization of distance education in institutions of higher education that train future English teachers. 17 applicants of the State Higher Educational Institution “Donbas State Pedagogical University” participated in the study. A survey presented in a Google form was used to explore the applicants’ attitudes towards distance learning. The survey was attended by the 3^rd year applicants, mostly female, who had both positive and negative attitudes towards distance learning in almost equal percentage terms. A slight discrepancy was found in the answers regarding the correspondence of information taught in full-time and distance pairs. Assessing the quality of distance learning teaching and learning material, the quality is approximately between 3-4 points (on a five-point scale). Among information technologies for distance learning, the surveyed the applicants are satisfied with working in Google Meet and email. The applicants highly rated the qualifications of lecturers in the distance learning process.

СИНЕРГІЯ ПРИРОДИ, МУЗИКИ ТА ЛІТЕРАТУРИ: ШЛЯХИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ВПЛИВУ НА ЗДОБУВАЧА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

2026-01-24T12:56:21+02:00

У статті представлено аналіз інструментів терапевтичного впливу на особистість природного оточення, музичного мистецтва та художньої літератури, узагальнено поняття «природотерапія», «музична терапія», «казкотерапія», як засобів покращення фізичного та психоемоційного здоров’я здобувачів початкової освіти. Окреслено аспекти впровадження природотерапії, казкотерапії та музичної терапії, як ефективних здоров’язбережувальних технологій, розглянуто перспективи їх синергії та інтеграції у навчально-педагогічну роботу закладу загальної середньої освіти. Проаналізовано світовий досвід застосування арттерапевтичних практик, їх впливу на фізичне та психоемоційне здоров’я. Охарактеризовано стани особистості, які потребують корекції за допомогою терапевтичного впливу природного середовища, музичного мистецтва та художньої літератури. Запропоновано систему освітніх оздоровчих заходів, орієнтованих на профілактичний, адаптивний, реабілітаційний результат. Особливу увагу приділено впливу методів здоров’язбереження на психоемоційний стан, на зниження рівня тривоги, посттравмівного стресу та депресії, на розвиток творчих здібностей здобувачів початкової освіти засобами активної взаємодії учнів з навколишнім світом природи, з творами музичного мистецтва та художньої літератури. Представлено рекомендації щодо використання методів взаємодії здобувачів освіти з природою, надано приклади музичних творів і творів художньої літератури та охарактеризовано специфіку їх застосування в освітньому процесі.

СТРУКТУРА ЕМОЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2026-01-24T13:10:10+02:00

В умовах сучасної соціально-політичної турбулентності, нестабільності ринку праці та поглиблення економічної кризи, зумовлених наслідками збройної агресії російської федерації проти України, особливої актуальності набуває проблема кадрового забезпечення освітньої сфери висококваліфікованими фахівцями. Сучасний педагог має характеризуватися сформованими компетентностями у сфері врегулювання конфліктів, побудови екологічно безпечних міжособистісних взаємин, високим рівнем соціальної обізнаності, асертивності, психологічної резильєнтності, здатності до безперервного самонавчання та розвитку, а також емпатійності як ключової складової професійної діяльності.

У зазначених умовах особливо актуальною є необхідність не лише у трансформації вітчизняної освітньої парадигми від знаннєвої до компетентнісної, а й у зосередженні уваги на цілеспрямованому розвитку soft skills як комплексу універсальних умінь, що забезпечують ефективну професійну реалізацію педагога в умовах високої динаміки та соціальної непередбачуваності. Очікуваним результатом такої модернізації є не лише підвищення якості професійної підготовки, але й формування у педагогів життєво значущого досвіду, що зумовлює адекватне ціннісне ставлення до суспільних трансформацій, сприяє консолідації внутрішньої психологічної стійкості та підвищує емоційну готовність до ефективного функціонування у мінливих соціокультурних умовах.

У статті проаналізовано науково-методичні дослідження з питання складників поняття емоційної готовності педагога та розкрито сутність понять емоційного інтелекту, професійно-педагогічної самоідентифікації, резильєнтності. Було розглянуто сучасні наукові підходи до розуміння соціальних навичок, емпатії, самоусвідомлення, саморегуляції, позитивно-активного ставлення до професійної діяльності, високої мотивації до педагогічної творчості, гнучкості. Проаналізовано дослідження українських та зарубіжних науковців, що висвітлюють значущість розвитку емоційної готовності в умовах підготовки майбутніх педагогів. Виокремлено складники емоційної готовності, які відіграють важливу роль у становленні вчителя початкових класів.

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ДО ЕКОЛОГО-ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

2026-01-24T13:18:42+02:00

Духовне відродження українського суспільства, входження країни у світове постіндустріальне співтовариство зумовлюють домінування гуманістичної парадигми в педагогічній теорії та практиці, що передбачає утвердження людини та її здоров’я як найвищих загальнолюдських цінностей. У цьому контексті еколого-валеологічне виховання виступає одним із важливих складників професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя біології, що є мірою і засобом його самоактуалізації та творчої самореалізації у здоров’язбережувальній дільності. Водночас еколого-валеологічна культура виступає як інтегрована якість особистості, передумова ефективної еколого-валеологічної діяльності, показник професійної компетентності й мета професійного самовдосконалення.

В статті розглядаються теоретичні аспекти формування готовності майбутніх учителів біології до еколого-валеологічного виховання учнів основної школи засобами інформаційних технологій та інтерактивних навчальних програм, зокрема веб-сайтів, мобільних додатків та онлайн-курсів, що надають широкі можливості для навчання та дослідження в галузі екології та здоров’язбереження, В якості ефективних інтерактивних методик навчання можна зазначені такі як: створення віртуальних експериментів; використання на заняттях інтерактивних навчальних матеріалів; проведення онлайн-дискусій; розробка та презентація проєктів, що сприяють активному залученню студентів до процесу навчання та формування еколого-валеологічної свідомості майбутніх учителів біології. Також розглянуто виклики, з якими стикаються викладачі при впровадженні інформаційних технологій в еколого-валеологічній освіті, та запропоновано шляхи їх подолання. Підкреслено важливість подальшого розвитку та інтеграції інформаційних технологій в освітній процес для ефективного формування екологічно грамотного майбутнього вчителя.

Робиться висновок про те, що одним з ключових аспектів успішної реалізації інформаційних технологій в еколого-валеологічному вихованні є розробка та застосування інноваційних стратегій викладання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Процеси навчання можуть бути організовані таким чином, щоб стимулювати активну взаємодію студентів з інформаційними ресурсами, мотивувати обговорення та колективне вирішення екологічних проблем, а також сприяти розвитку критичного мислення та навичок прийняття рішень в галузі екології та здорового способу життя.

СТРУКТУРА МАТЕМАТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

2026-01-24T13:41:01+02:00

У статті теоретично обґрунтовано структуру математичних здібностей учнів початкової школи в контексті реалізації положень Нової української школи та формування математичної компетентності як ключової. У межах постановки проблеми визначено суперечність між зростанням вимог до математичної підготовки учнів і недостатньою системністю підходів до розвитку математичних здібностей у освітньому процесі. Здійснено аналіз наукових джерел, у якому висвітлено підходи українських та іноземних дослідників до структури, компонентів і психолого-педагогічних механізмів розвитку математичних здібностей. Виокремлено багатокомпонентну структуру здібностей, що включає когнітивний (логічне мислення, аналіз, синтез, абстрагування), операційно-практичний (обчислювальні навички, робота з алгоритмами та математичними моделями), креативний (нестандартний підхід, генерація рішень) та мотиваційно-ціннісний компоненти.

У результатах дослідження подано авторське трактування структурних елементів математичних здібностей, визначено їхні функції та показники сформованості, а також окреслено вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи з урахуванням цих компонентів. Обґрунтовано необхідність інтеграції змістових, методичних і цифрових підходів у процес підготовки педагога.

У висновках підкреслено значення комплексного підходу до формування готовності вчителя початкових класів до розвитку математичних здібностей учнів та визначено напрями подальших досліджень, зокрема розроблення діагностичного інструментарію, методик формування окремих компонентів здібностей і впровадження інноваційних і цифрових ресурсів у навчання математики молодших школярів.

РАМКА ШІ-КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

2026-01-27T22:13:21+02:00

Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту зумовлює необхідність переосмислення вимог до професійної компетентності педагогів, зокрема вчителів початкових класів. Стаття присвячена компаративному аналізу Рамки ШІ-компетентності вчителів UNESCO (AI Competency Framework for Teachers, 2024) та Професійного стандарту вчителя початкових класів України (2020) з метою виявлення точок дотику, розбіжностей та прогалин у визначенні вимог до цифрової підготовки педагога. Рамка UNESCO структурована як двовимірна матриця, що включає пʼять аспектів компетентності (людиноцентричне мислення, етика ШІ, основи та застосування ШІ, ШІ-педагогіка, ШІ для професійного розвитку), які розвиваються через три рівні прогресії. Професійний стандарт визначає тринадцять професійних компетентностей, серед яких найбільш релевантною є інформаційно-комунікаційна компетентність, проте вона сформульована загально, без конкретизації щодо штучного інтелекту. Дослідження виявило шість категорій розбіжностей: рівень деталізації, технологічний фокус, ціннісні акценти, трактування етичних питань, розуміння критичного мислення та підхід до професійного розвитку. Найбільш суттєвою прогалиною є відсутність у професійному стандарті аспекту людиноцентричного мислення, що формує світоглядні засади використання ШІ в освіті. Результати свідчать про необхідність суттєвого доповнення професійного стандарту специфічними компонентами ШІ-компетентності з урахуванням вікових особливостей здобувачів початкової освіти та особливої відповідальності вчителя початкових класів за формування базових ставлень дітей до технологій та цифрового світу.

РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2026-01-27T22:25:18+02:00

Сучасна система освіти перебуває на етапі, коли стає вкрай важливим провести її комплексний перегляд, зосереджуючи особливу увагу на оновленні змісту. Це необхідно для того, щоб забезпечити гармонійне поєднання гуманістичних і гуманітарних аспектів розвитку особистості, що включають формування соціально-духовних цінностей, усвідомлену діяльність у взаємодії з природою і суспільством, а також підтримку загального рівня соціального добробуту. Однією з ключових характеристик такої освіти має стати створення цілісного розуміння світу і місця людини в ньому, що передбачає синтез духовного і фізичного розвитку особистості. Важливо сформувати культуру здорового способу життя, орієнтованого на збереження внутрішньої гармонії, зміцнення фізичного та психологічного благополуччя особистості.

У даній статті докладно розкриваються основні етапи впровадження інноваційної технології, яка спрямована на формування у майбутніх спеціалістів із фізичної культури навичок здоровʼязбережувальної поведінки. Це охоплює процес організації освітнього середовища, що мотивує до усвідомленого ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих. Особливу увагу приділено тому, як цей підхід може бути реалізований у рамках освітнього процесу, забезпечуючи професійне зростання і загальне фізичне вдосконалення молодого покоління фахівців.

Доведено, що збереження здоров’я людини тісно пов’язане з якістю умов, у яких вона живе, тобто зі стилем її життя. Під стилем життя зазвичай мають на увазі стійкий і стабільний у певних соціально-екологічних обставинах спосіб життєдіяльності людини, який виявляється у нормах спілкування, поведінці та мисленні. Аналіз наукових джерел дозволив з’ясувати, що здоровий спосіб життя слід розглядати як сукупність практик та станів, які демонструють самостійно активну позицію людини щодо себе та оточення. Зроблено висновок, що поетапне впровадження технологій формування здоров’язбережувального способу життя, який включає набір певних дій і станів людини, забезпечує ефективні результати. Такий підхід характеризується рівнем обізнаності в галузі валеології, сформованими мотиваційно-ціннісними орієнтирами, фізичною культурою, соціально-духовними цінностями та світоглядними установками.

Він також базується на самостійній активності індивіда щодо себе та світу через емоційно-вольову взаємодію. Це сприяє підтримці фізичної, психологічної та духовної безпеки особистості, розвитку її потенціалу, моральному й фізичному вдосконаленню, а також забезпечує якісну професійну підготовку майбутніх фахівців у галузі фізичної культури.

АНАЛІЗ ПРАКТИЧНОГО ДОСВІДУ ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ

2026-01-27T22:35:27+02:00

Вивчення можливостей штучного інтелекту, дотримання правил його використання, надання здобувачам освіти міцних знань у цій сфері, розвиток ШІ-грамотності та ШІ-компетентності – ці питання залишаються наразі надзвичайно актуальними. Проблемне поле охоплює й питання залучення інструментів ШІ до наукової діяльності у вищій школі. Незважаючи на значну увагу з боку науковців до проблеми використання інструментів штучного інтелекту в освіті та наукових дослідженнях, проблема практичного застосування ШІ в роботах здобувачів освіти третього (освітньо-наукового) рівня залишається недостатньо дослідженою. Для узагальнення основних напрямів використання інструментів штучного інтелекту в наукових дослідженнях аспірантів було відібрано й проаналізовано низку наукових розвідок, дотичних до цієї проблеми. Відзначено, що науковці аналізують різні аспекти, зокрема: автоматизований зворотний зв’язок (корекція мовних помилок, базова оцінка логіки), генерація навчальних матеріалів, побудова адаптивних траєкторій, чат-асистенти для студентів і викладачів, інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень (адміністрування, прогнозування ризику відрахування), нові алгоритми пошуку плагіату та ін. Виокремлено шість ключових напрямів використання ШІ в науковій діяльності майбутніх докторів філософії: розробка ідей та дизайн дослідження, розробка та структурування контенту, огляд та синтез літератури, управління даними та їхній аналіз, редагування, рецензування та підтримка публікацій; комунікація, інформаційно-просвітницька робота та дотримання етичних норм.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ЕТИКО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2026-01-28T22:30:39+02:00

В умовах удосконалення законодавства України, зміцнення правових засад здійснення соціально-педагогічної діяльності зростає необхідність оптимізації формування етико-правової культури майбутніх психологів, практика показує, що недостатній рівень правової компетентності, прогалини у правових знаннях та відсутність етико-правового досвіду у професійній діяльності психологів негативно позначаються на її ефективності. В статті розкрито етапи реалізації педагогічних умов формування етико-правової культури майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. Зазначено, що упровадження педагогічних умов етико-правової культури майбутніх психологів, зокрема: стимулювання пізнавального інтересу до моральних та правових знань та вироблення мотивів розв’язувати етико-правові питання у професійній діяльності; використання активних методів навчання для розвитку правової компетентності майбутніх психологів та формування компонентів етико-правової культури; актуалізація потреби у саморозвитку соціально-правової активності на основі стимулювання рефлексивної позиції. відбувалося послідовно: на мотиваційно-цільовому, інформаційно-організаційному та результативно-рефлексивному етапах.

Були враховані основні періодів професійного становлення здобувачів освіти та структурних складових етико-правової культури майбутніх психологів; на кожному з етапів, були визначені зміст, методи, форми і засоби організації освітньої діяльності, а також основні види позааудиторної роботи у процесі якої формувалися компоненти етико-правової культури та визначалася готовність майбутніх психологів до здійсненні професійної діяльності в контексті етико-правових аспектів.

Процес формування етико-правової культури майбутніх психологів у процесі професійної підготовки визначено поступову актуалізацію і підвищення індивідуального потенціалу здобувачів освіти у становленні їх як морально розвинених, професійно компетентних фахівців через надання їм необхідних знань в оволодінні технологіями, прийомами надання психологічної допомоги на основі морально-етичних принципів через набуття стійкої позитивної мотивації та потреб у набутті етико-правових та психологічних професійних знань набуття системи професійних знань та необхідних компетенцій на основі інтеграції моралі і права для забезпечення ефективної професійної ї діяльності в сфері психологічного консультування, що забезпечує розвиток самостійності, соціально-правової активності, набуття досвіду вирішення етико-правових ситуацій.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ШІ У ВИЩУ ШКОЛУ: АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ІНОЗЕМНОГО ДОСВІДУ

2026-01-28T22:40:30+02:00

Стаття висвітлює одну із актуальних проблем сучасної освіти  використання штучного інтелекту у вищій школі як важливого ресурсу для забезпечення стабільності освітнього процесу, підтримки науковців і здобувачів освіти, які працюють у змішаних і дистанційних форматах. Метою статті є узагальнення напрямів, переваг та викликів впровадження інструментів ШІ в освітню діяльність вищої школи на основі аналізу українських та іноземних публікацій 2025 року. Контент-аналіз наукових текстів, порівняння, синтез, узагальнення та інтерпретація результатів аналізу наукових джерел дозволили отримати цілісне досліджуваного питання, сформувати цілісне й системне уявлення про нього, виявити нові закономірності та взаємозв’язки між окремими частинами. Огляд наукових розвідок вітчизняних та іноземних вчених щодо можливостей впровадження ШІ у вищу освіту, відношення до цього з боку викладачів та здобувачів освіти, переваги й перспективи, недоліки, що потребують аналізу й усунення, привели до певних узагальнень. Серед них: інтеграція генеративного штучного інтелекту (GenAI) у вищу освіту має вирішальне значення для підготовки майбутнього покоління студентів, вона має привести до прогресу в галузі сталого розвитку, покращення освітніх практик (персоналізоване навчання, автоматизоване оцінювання та професійний розвиток викладачів, оптимізація використання ресурсів та ефективне використання енергії, підтримка інклюзивної та доступної освіти); більшість викладачів ЗВО розуміють потенціал використання ШІ для підтримки професійної діяльності; нагальними питаннями є впровадження етичних та політико-нормативних рамок використання ШІ, загальних правил відповідального використання штучного інтелекту в освіті й науці, забезпечення дотриманням академічної доброчесності й стандартів якості освіти. Серед ключових напрямів впровадження ШІ в освітній процес вищої школи виокремлено наступні: формування у студентів цифрової та ШІ-грамотності; розроблення інноваційних моделей індивідуалізації навчання; виконання рутинних професійних завдань (написання промптів, розробка тестів, завдань для формувального та підсумкового оцінювання, генерування ідей, створення графічних матеріалів тощо) та наукова діяльність; створення персоналізованих навчальних траєкторій, коригування навчального контенту, адаптування навчання до конкретних потреб кожного здобувача освіти.