СОЦІАЛЬНА КРЕАТИВНІСТЬ У СТРУКТУРІ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

Автор(и)

  • Микола Саврасов
  • Клим Александров

DOI:

https://doi.org/10.31865/2414-9292.9.2019.174541

Ключові слова:

креативність особистості, соціальна креативність, комунікативна креативність, творчість, майбутній педагог, самосвідомість, соціальна невизначеність, професійна підготовка, структура, чинник.

Анотація

Дослідження присвячене теоретичному та емпіричному вивченню основних психологічних особливостей прояву соціальної креативності в структурі творчих здібностей майбутніх педагогів під час професійної підготовки. Проаналізовано різні підходи до проблем творчості та креативності, особливості застосування креативного підходу до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів; запропоновано концепцію формування і розвитку креативного мислення студентів; при цьому навчання розглянуто як процес вирішення професійно орієнтованих, розумових і творчих завдань, відповідно до якого передбачається впровадження форм і методів активного навчання майбутніх педагогів, розвиток їхньої пізнавальної самостійності в навчально-науково-дослідницькій і майбутній діяльності.

Посилання

Гилфорд, Дж. (2000). Три стороны интеллекта: Психология мышления. Москва, Россия: Прогресс.

Ігнатович, О. М. (2004). Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів (Автореферат кандидатської дисертації). Київ, Україна.

Єрмола, А. М. (2003). Креативність в основі моніторингу. Практична психологія і соціальна робота, 8, 71–72.

Ильиных, А. Е. (2011). Социальная креативность личности: психологическая структура. Известия Саратовского университета, Т. 11. Сер. Философия. Психология. Педагогика, 3, 76–87.

Куницына, В. Н, Погольша, В. М. (2003). Межличностное общение: учебник для ВУЗов. Санкт-Петербург, Россия: Питер.

Лучанська, В. (2007). Проблема креативності в сучасній психології. Соціальна психологія, 3, 154–161.

Макаренко, Н. М (2008). Психологічні чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів. (Автореферат кандидатської дисертації). Київ, Україна.

Максименко, С. Д. (2006). Генеза здійснення особистості. Київ, Україна: «КММ».

Матюшкин, А. М. (2009). Психология мышления. Мышление как разрешение проблемных ситуаций: учебное пособие. Москва, Россия: КДУ.

Моляко, В. О (2002). Психологічна теорія творчості. Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 22, 350–357.

Розова, Т. М. (2007). Креативність як чинник розвитку професійно-комунікативних здібностей майбутніх психологів (Автореферат кандидатської дисертації). Київ, Україна.

Саврасов, М. В., Єрмоленко, К. В. (2016). Психологічний аналіз теоретико-методологічних передумов дослідження соціальної креативності майбутніх психологів. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки, 1(16), 188–192.

Санникова, О. П., Белоусова, Р. В. (2001). Оценка показателей коммуникативной креативности с помощью оригинальной методики. Наука i освiта, 6, 52–54.

Хомуленко, Т. Б. (2016). Зміст та розвиток креативності в освітньому просторі. Теорія і практика управління соціальними системами, 4, 35–46.

Чичук, Е. Ю. (2006). Побудительные основания социальной креативности личности (на материале социономических профессий. (Кандидатська дисертація). Краснодар, Россия.

Яковлева, Е. Л. (1996). Развития творческого потенциала личности как цель образования. Мир психологии, 2, 148–151.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-07-01

Як цитувати

Саврасов, М., & Александров, К. (2019). СОЦІАЛЬНА КРЕАТИВНІСТЬ У СТРУКТУРІ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, (9), 105–115. https://doi.org/10.31865/2414-9292.9.2019.174541

Номер

№ 9 (2019)

Розділ

Статті

Ліцензія

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).